До професійного свята археологів присвячено вихід у світ монографії кандидата історичних наук Андрія Красножона «Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре: история строительства». Вона випущена за підтримки Муніципального фонду охорони історичної спадщини м. БілгородаДністровського разом з університетом «Вища антропологічна школа» (м. Кишинів). Це перша у своєму роді масштабна наукова праця на цю тему, що видається в Україні. Вона дозволить заповнити прогалину в історії цього, мабуть, одного з найбільших на території Східної Європи фортифікаційних ансамблів XV ст., що збереглися до наших днів
– За порівняно доброї вивченості політичної та економічної історії міста дотепер не вдавалося одержати обґрунтовані відповіді на запитання: хто, коли й чому побудував Білгородську фортецю? – говорить Андрій Красножон. – Причина тому – відсутність результатів повсюдного історикоархітектурного аналізу пам’ятки. Тим часом, визначивши, як пов’язані між собою усі суміжні стіни та вежі, можна одержати вагомі підстави для побудови відносної хронології усієї фортеці.
У той же час, лише розкопки можуть допомогти вирішити питання про планування ранніх захисних споруд, які опоясували цитадель. І, можливо, ця монографія стане свого роду стимулом для пошуку нових напрямів досліджень фортеці в наступній роботі археологів.
Білгород змінював свій демографічний та архітектурний вигляд кілька разів. На ранньому етапі (з кінця XIII ст. по 70ті рр. XIV ст.ст.) він відомий як Акчакермен та перебував під владою ханів, будучи типовим східним, золотоординським містом з переважаючим татарським населенням.
На другому етапі (1470ті – 1484 рр.) місто переходить під протекторат Молдавії. Фортеця та супутні культові споруди зводяться саме у цей період, очевидно, за участі запрошених європейських майстрів. Зрештою, на третьому етапі Білгород потрапляє під владу турецького султана. Фортеця та міська забудова знову змінюють свій вигляд.
У плануванні фортеці чітко простежується композиційне ядро як правильний рівнобедрений трикутник («константинопольський тип»). Його основою є оборонна стіна південного фронту Цивільного двору, а вершиною – цитадель. Кріпосний ансамбль Білгорода у тому вигляді, у якому ми його знаємо сьогодні, датується в різних своїх частинах періодом від 1420го до 1793 рр. На формування кріпосного полігона з розподілом на чотири сектори пішло близько 35 – 40 років (з 1410х по 1450ті рр.).
У Білгородській фортеці простежуються ознаки двох основних архітектурних шкіл – молдавської, з вираженими трансільванськоготичними мотивами, і османської, з візантійськими фортифікаційними традиціями. Передові європейські технології Нового часу, пов’язані зі створенням бастіонної фортифікації, обминули Білгород стороною.
Поодинокі сліди матеріальної культури візантійського часу вдалося виявити у перевідкладених шарах численним експедиціям, які працювали на пам’ятці за останні 113 років (переважно це візантійські монети XXI ст.ст.).
Монографія Андрія Красножона є серйозним аналітичним дослідженням. Немає сумнівів, що її з радістю сприймуть сучасні археологи, які працюють на пам’ятці середньовічного Білгорода, оскільки висловлені в науковій праці положення дають можливість точніше визначати на місцевості ділянки подальших досліджень, які обіцяють чимало сенсаційних відкриттів.
