Завтра – день підприємця

Порівнюючи результати

За даними Головного управління статистики в Одеській області, загальний стан розвитку підприємств ­ суб’єктів господарювання у минулому році характеризувався такими показниками: кількість підприємств у розрахунку на 10 тисяч осіб наявного населення – 86 одиниць, кількість зайнятих працівників – 378,7 тисячі осіб, обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) без ПДВ та акцизного збору – 137037,8 мільйона гривень.

Як повідомляють фахівці, середньомісячна заробітна плата одного найманого працівника на всіх суб’єктах підприємництва області становила 2333,26 гривні (проти 1948,96 у 2010 році). У порівнянні з усіма підприємствами ­ суб’єктами господарювання області заробітну плату вище середньої мали працівники транспорту та зв’язку – 3373,41 гривні (в 1,4 раза), а також промисловості – 2613,71 гривні (на 12,0%).

Сальдований фінансовий результат до оподаткування в економіці області (крім бюджетних установ та банків) склався позитивним і становив 286,3 мільйона гривень прибутку, тоді як фінансовим результатом 2010 року був збиток у сумі 262,6 мільйона гривень. Порівнюючи фінансові результати підприємств області за окремими видами економічної діяльності, слід зазначити, що найбільший позитивний фінансовий результат одержали підприємства транспорту та зв’язку. Ними отримано 2134,9 мільйона гривень прибутку, що у 1,4 раза більше, ніж у 2010 році.

Любов МЕЛЬНИЧУК

Ось такі перетворення

– Я починала займатися бізнесом у дев'яностих роках, і коли наш бухгалтер ішла до податкової з документами, вона ковтала жменю пігулок, – згадує Ірина Сайтарли. – Незважаючи на заспокійливі та серцеві, наша працівниця поверталася знервованою. Нас, підприємців, тоді сприймали як ворогів­спекулянтів…

Сьогодні Ірина Сайтарли та її колеги­підприємці Борис Іванов, Георгій Мудрик та інші надали допомогу Державній податковій інспекції в Ренійському районі у створенні сервісного центру з обслуговування платників податків.

Президент України В. Янукович поставив завдання перетворити податкову з фіскального органу у сервісну службу. Згідно з розробленою програмою для створення в Рені центру з обслу­говування платників податків передбачено 257 тисяч гривень, але гроші ще не надійшли. Щоб відкрити службу якомога раніше, податкова попросила допомоги підприємців, і вони не відмовили.

У Ренійському районі понад 1,7 тисячі платників податків – фізичних осіб та понад 500 – юридичних. Якщо раніше кожному з них доводилося проходити у податковій інспекції пропускний пункт і чекати своєї черги у вузькому коридорі, то тепер усі перешкоди для його величності платника податків усунуті. До послуг підприємців та інших жителів району – дев'ять фахівців, які нададуть повний спектр послуг, від консультації з питань податкового законодавства до приймання документації.

Але, як справедливо відзначив на відкритті центру один з найбільших дисциплінованих платників податків Ренійського району, керівник ВАТ «Виноградар» Ахмед Усамов, за під­сумками минулого року Україна посіла перше місце у світі за кількістю сплачуваних податків. Справді, за даними Всесвітнього банку український бізнес у тій або іншій формі сплачує 135 різних податків. У європейських країнах їх кількість не перевищує десяти.

Будемо сподіватися, що ця проблема в перспективі теж буде розв’язана.

Антоніна ФОМІНА, Ренійський район

Бізнес на землі: крапля води дорожча за діамант

У Буджацьких степах липневе сонце випалило все. Спекотний серпень «закріпив» досягнутий результат. Поля і городи – жовті. Але місцями можна побачити оази зі смарагдовою зеленню. Диво? Ні – краплинне зрошення.

Кілька років тому один з активістів підприємницького руху Болграда, депутат районної ради В.І. Алавацький вирішив просувати цей новий для України напрям землеробства. Сьогодні у спеціалізованій крамниці можна не просто знайти весь асортимент обладнання. Головне у цій справі – науково­методичний супровід. Партнером Володимира Івановича став агрохімік і ґрунтознавець Валентин Бо­рисович Суйчмезов.Власне, він і подав підприємцеві ідею. Цими днями ми зустрілися з цим фахівцем, до якого було багато запитань за суттю справи.

– За часів Хрущова – Бреж­нєва меліорацією були охоплені великі площі, – згадує Валентин Борисович. – Але тоді застосовувалися витратні технології. Крім цьо­го, велика кількість води, що виливалася на поля, призводила до засолення ґрунту. Особливо у нас на півдні, де мінералізація водойм через високу інтенсивність випаровування дуже висока. Аграріям доводилося зазнавати додаткових витрат на гіпсування полів. Краплинне зрошення скорочує витрати води у 3 – 5 разів.

Якщо полив звичними способами ущільнює ґрунт, то на «краплі» вона залишається розпушеною, кисень проникає до кореневої системи, рослина і «співає», і «дихає». Город на краплинному зрошенні має зовсім інший вигляд!

– А віддача?

– При дотриманні технології врожайність зростає у півтора раза. Зручно те, що краплинне зрошення дозволяє разом з поливом провадити фертигацію (удобрення) Причому, потреба у кількості добрив, якщо порівнювати зі звичайним їхнім внесенням, зменшується у 3­4 рази.

– Валентине Борисо­вичу, чи можу я встановити на своєму городі краплинне зрошення? Чи для цього необхідно закінчити аграрний університет?

– Півгодинна консультація – і будь­яка людина за півдня самостійно змонтує систему на своїй ділянці. Головне, щоб у вас було джерело води. Слід звернути увагу на її якість. У Болградському районі багато людей викопують колодязі, але якість води у них різна, бувають випадки, коли для поливу вона не придатна. Бажано попередньо віднести воду на хімічний аналіз до лабораторії будь­якої санепідемстанції.

– Мабуть, «крапля» – дороге задоволення? Скільки коштує обладнання однієї сотки?

– Що більший город, то собівартість буде нижчою. Потрібно придбати магістральні труби, фільтр, самі краплинні стрічки не дорогі – 70 копійок метр. Обладнання сотки коштуватиме 200­220 гривень. Якщо ви плануєте поливати город частинами, кожну культуру окремо, то потрібно передбачити відповідні крани для кожної грядки. Така система вже коштуватиме майже 500 гривень на сотку.

– Кажуть, що город на краплинному зрошенні – для ледачих…

– Справді фізично людина працює менше. Не треба вранці і увечері ходити по городу зі шлангами і відрами. Хазяїн відкриває краники – і йде дивитися телевізор. Причому, ми розробили технологічні карти на кожну культуру і пропонуємо їх усім городникам. Що, коли і у яких кількостях потрібно огіркам, картоплі, полуниці і так далі. Навіть думати і турбуватися не потрібно – залишається тільки виконувати.

– У вас є дані про розвиток краплинного зрошення у Болградському районі?

– Така статистика, на жаль, не ведеться. Але всі наші сусіди «краплю» установили. Тут варто одному розпочати – і всі сусіди входять в азарт! У нас у Болградському районі є господарі, які примудряються на одній ділянці одержати три врожаї на рік. Один до чого додумався: садить ранню картоплю і зверху сіє редиску. Остання виростає швидше, він її реалізує, а потім чекає картоплю. Викопавши бульби, господар висаджує помідори пізніх сортів. Це дуже захоплює!

– А чи застосовують краплинне зрошення фермери?

– Звичайно. У Баннівці, наприклад, фермер Костянтин Кальчев спеціалізується на вирощуванні «борщового набору» – цибуля, буряк, морква, капуста, зелень. Із застосуванням краплинного зрошення, незалежно від погоди, одержує стабільний урожай. У Костянтина уже є постійні клієнти, які приїжджають за соковитими південними овочами з інших областей України. Так людина працевлаштувала себе і свою сім’ю.

– А то скаржаться: «У селі роботи немає»…

– Ще у багатьох залишилася інертність мислення, успадкована від колгоспно­радгоспної системи. Якщо говорити про фермерів, то, наскільки я знаю, успішно впроваджують краплинне зрошення підприємці Кілійського району – варто до них поїхати, подивитися, повчитися.

– Наша газета уже розповідала про те, як у селі Лісках Кіліійського району на краплинному зрошенні жителі вирощують сотні тонн полуниці. На «краплю» переведені і виноградники у дослідному господарстві імені Суворова, що в Болградському районі. Але невже у новому напрямі роботи не виникає проблем?

– Усе нове народжується в муках. У нас – стихійне фермерство, стихійний ринок. Працюємо наосліп. Дистрибуція відсутня – кожен вариться у власному томатному соку. Виробництво необхідно прогнозувати, планувати. Це завдання, я вважаю, можуть і повинні взяти на себе в органах державної влади управління агропромислового розвитку. Можливий і інший варіант організації бізнесу на землі – створення кооперативів виробників, як це практикується у Польщі. Наш район, наша область – територія аграрна. Саме цей сектор економіки необхідно активно, заповзятливо розвивати.

* * *

Нещодавно ЗМІ оприлюднили прогнози директора Українського гідрометеорологічного центру МНС Миколи Кульбіди: клімат України поступово змінюється, наближаючись до субтропічного, і нагадуватиме клімат Греції. Фахівець зазначає, що збільшується кількість днів з температурою 35 градусів і вище, а це призведе до більш посушливіших погодних умов. Що стосується опадів, то вони будуть «переважно у вигляді злив».

Що можна зробити за таких умов? Створити локальні штучні дощі. Правий був Дмитро Іванович Менделєєв, який стверджував: крапля води дорожче за діамант.

Антоніна БОНДАРЕВА,власкор «Одеських вістей»,Болградський район

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті