У військових з’єднаннях високо­мобільних десантних військ триває програма підготовки десантників. Сьогодні всі вони проходять тест на сміливість. Попереду – не менш напружені і нелегкі будні солдат­ського життя, які зроблять з вчораш­ніх хлопчаків справжніх бійців «крилатої піхоти».

З верхнього майданчика висотного тренажера відкривається неосяжний простір, який кличе в політ. Але досить глянути за поріг, туди, на землю, де, піднявши голови, зав­мерли твої товариші по взводу, як на зміну захопленню приходить невідоме відчуття, що наповнює кров адреналіном. Саме в цю мить поруч звучить спокійний голос заступника командира роти з повітряно­десант­ної підготовки.

– Глибокий вдих, енергійний видих! Необхідно відчути те місце, де крила повинні прорізатися, – говорить стар­ший лейтенант Євген Вельдяєв.

Він добре розуміє, що переживають молоді воїни перед своїми черговими тренувальними стрибками, тому одночасно намагається і заспокоїти їх, і налаштувати на рішучий крок з висоти. – Пристібніть підвісну систему і згадайте, чому вас вчили на землі: поштовх, згрупування, огляд купола, ноги разом, приземлення.

Секунди польоту під тренувальним каркасним куполом, звичайно, ще не зробили вчорашнього столяра родом з Одещини, солдата Ярослава Антонюка, справжнім десантником, але те, що він успішно пройде тест на сміливість, – це вже точно. Тож його умілі дії під час тренування помітно додадуть упевненості товаришам, які очікують своєї черги на цю навчальну точку.

– Останнім часом до військової частини все рідше надходить попов­нення з досвідом парашутних стриб­ків, – оцінює ситуацію за­ступ­ник коман­дира 79­ї окре­мої аеромобільної бригади з повіт­ряно­десантної підготовки під­полковник Юрій Сидоренко. – Тому з урахуванням стислого терміну підготовки військово­службовців строкової служби ми проводимо заняття дуже динамічно. Молодим солдатам потрібно пролити чимало поту, подолати сумнів і бояз­кість, перед тим як відчути ні з чим не порівнюваний перший стрибок з парашутом.

Під час проведення занять з вої­­нами­десантниками можна було простежити за вмілими дія­ми офіцерів і сержантів, які, як виявилося, можуть навіть із зав'яза­ними очима укладати парашут. Командири постійно допомогали своїм підлеглим на кожному з етапів укладання парашута, привчаючи їх до чіткості, акуратності й бездоганності у виконанні вимог керівництва із повітряно­десантної підготовки.

За словами командира аеромо­більної роти капітана Віталія Напха­ненка, за своєю суттю, сам крок до небесної безодні є всього лише миттю в житті десантника, а от підго­товка до стрибка – це напру­жена, довготривала робота, під час якої і формується готовність до цього сміливого кроку.

– Боязкість висоти є для кожної людини звичайним станом, адже сміливість – це не відсутність страху, а здатність його долати. Саме на це і спрямована планомірна реалізація всього комплексу морально­психо­логічної підготовки молодих десант­ників, – доповнив офіцер. – Сьогодні значна частка покликаних на службу хлопців має «мамине виховання», результатом якого найчастіше стає дефіцит вольових якостей і фі­зичного гарту. Тут і знадобляються добрі методичні навички офіцерів і сержантів, які працюють з попо­в­ненням.

Під час розмови з командирами підрозділів вдалося дізнатися, що у десантників не існує умовностей. Стрибок з парашутом, збір на майданчику приземлення, особливо вночі, – все це відбувається так само, як і повинно відбуватися за бойових обставин. Як не буває і умовної сміливості, волі, витривалості, мужності врешті­решт.