Віхи минувшини

l 1814 року бойовий офіцер Андрій Буга, який одержав у володіння тутешні землі, заснував на правому березі Сухого лиману Бугові хутори та побудував на свої кошти першу церкву Успіння Божої Матері (сьогодні – на території Олександрівки).

l У лютому 1920 року на хуторах створено ревком, а потім Бугівську раду робітничих, селянських та червоноармійських депутатів.

l 1927 року за клопотанням жителів хутір Бугів перейменовано на Іллічівський.

l 30 липня 1949 року Рада Міністрів СРСР ухвалила постанову про будівництво заводу та робітничого селища на Сухому лимані за 30 км південніше Одеси.

l 1952 року організовано селищну раду, яка перебуває у підпорядкуванні Одеського міськ–виконкому.

l 5 серпня 1958 року – здано перші 336 м причалу нового Іллічівського порту. Прийнято судно «Україна».

l 1963 року селищну раду передано у під–порядкування Київського району Одеси.

l 12 квітня 1973 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Іллічівськ одержує статус міста обласного підпорядкування.

l 14 листопада 1978 року відкрито поромну переправу Іллічівськ – Варна.

l 6 лютого 2003 року дано старт новому контей–нерно–контрейлерному поїзду «Вікінг» сполу–ченням Іллічівськ – Клайпеда.

l У вересні 2007 року відкрито перший стадіон «Шкільний», який поклав початок будівництву ще п’яти стадіонів.

l 2010 року в Іллічівську проведено європейський континентальний Кубок з пляжного волейболу серед чоловіків та жінок з метою добору на Олімпіаду.

l 2011 року в Олександрівці відкрито школу новіт–нього зразка.

Сьогодення:

координати перетворень

l У вересні 2012 року урочисто відкриті дитячий садок № 14 та стадіон при ЗОШ № 1.

l Розпочато спорудження першої черги заводу з виробництва холодильного обладнання «Айсберг».

l Закладено фундаменти двох будинків площею по 1,5 тис. кв. м кожен заводу «Люм’єр» з виготовлення ілюмінації.

l Споруджується українська гімназія на 660 місць.

l Установлено насоси, прокладено трубопроводи та проведено передпускові випробування накопичувального резервуару питної води на 10 тис. кубометрів.

l Виділено землю під будівництво ковзанки «Льодовий палац» на 3000 посадкових місць.

l Планується спорудження торговельного центру «Нептун».

l Завершено проектування нового мосту через Сухий лиман.

l Завершено підготовчі роботи з будівництва іподрому.

Ровесниця міста

Географaія у її біографії

Через вісім днів Вікторія Гула стане ровесницею Іллічівська. Але й так її життя з народження пов’язано з цим містом. Тут вона уперше відчула смак подорожей, починаючи з поїздок до родичів, згодом – під час туристичних походів з батьками. Тут же у школі їй прищепили інтерес до географії. Закінчивши університет, вона не наслідувала молодіжну моду залишати рідні місця, повернулася до Іллічівська і викладає улюблений предмет у тій же школі, де опановувала його ази.

І ось її вітають як переможницю конкурсу «Учитель року», про–веденого облдерж–адмі–ністра–цією. Комісія віддала належне її манері проведення уроку. В. Гула вводить у практику свої прийоми викладання. Урок з географії може бути піднесений нею у вигляді прес–конференції. До різноманіття форм входять урок–гра, семінар, практикум, вікторина.

Із задоволенням діти відвідують факультатив «Географія туризму», де поглиблено вивчають рекреаційну географію, що охоплює природний, урбаністичний, антропогенний, гірськолижний, курортний туризм. Особлива увага приділяється визначнм пам’яткам. Діти навчаються самостійно шукати матеріал, працювати з книжкою та комп’ютером, представляти тему або рекламувати конкретний маршрут.

Засвоювати та активізувати свої знання учням допомагають поїздки, організовані Вікторією. Як класний керівник, вона почала зі своїми підопічними з екскурсій рідною областю. Згодом географія поїздок розширилася: вивчалися куточки Криму. Побували діти у Києві, Львові. Популярними стали виїзди за кордон. Школярі Іллічівська відвідали Будапешт, Верону, Геную, Париж. Загалом, про Європу знають не з чуток. І наочно переконалися, яке різноманітне і чудове життя.

І от діти знову за партами. У добре оснащеному географічному кабінеті йде показ знятих під час поїздок відеофільмів. І можна ще раз переживати радість спілкування зі світом.

Піднято сторічний якір

Працівники Іллічівського порту підняли з дна моря старий якір, якому, за оцінкою фахівців, понад 100 років.

Знахідка лежала на малій глибині у прибережній зоні. Міський голова, спільно зі Службою цивільного захисту Іл–лічівська Голов–ного територіального уп–равління МНС в Оде–ській області, ухвалив провести операцію щодо витягнення якоря з дна.

Іллічівський мор–ський торговель–ний порт задіяв у піднімальних роботах буксир «Брига–дир» і плавкран СПК–90, вантажопідйомністю 100 тонн. Тепер якір «адміралтейського типу» завдовжки 4 м, завширшки 3 м і вагою близько 5 тонн виставлено на загальний огляд городян у Приморському парку. Пізніше його встановлять на оглядовому майданчику нових міських сходів.

Символ

екологічної чистоти

Над прибережною смугою міста піднято прапор блакитного кольору. Зображена на ньому крапля води – символ екологічної чистоти, а сам прапор – атрибут міжнародного сертифікату якості пляжів та марин. Серед тих, хто має таку відзнаку – фешенебельні курорти багатьох країн Європи та Карибського басейну, а також ПАР, Марокко, Нової Зеландії, Канади. Іллічівськ – перше в Україні місто, на думку міжнародного журі, яке здало іспит на відповідність усім належним 27 параметрам.

Крім того, уточнює міський голова Валерій Хмельнюк, ще в жодній країні такої нагороди не одержував громадський пляж, що перебуває в комунальній власності.

Приведення пляжу до єврозразка потребувало величезних організаційних зусиль та матеріальних витрат. Наприклад, з’ясувалося, що на приморській території повинна бути кімната для курців. А звичні фонтанчики з питною водою – це вже, так би мовити, кам’яний вік. Було проведено дослідження схилів на предмет зсувного ризику, водолази вилучили з дна усі сторонні предмети. Відповідно до світових стандартів були прокладені комунікації, витримані принципи освітлення та упорядкування. Для забезпечення безпеки на воді придбано швидкісний рятувальний катер.

Навіщо це потрібно? По–перше, дозволяє бюджет. По–друге, одержання сертифікату «Блакитний прапор» – це критерій сталої економіки міста, що залучає інвесторів. Сертифікат також припускає розвиток системи екологічної освіти та менеджменту. У зв’язку із цим професор Інституту проблем ринку та економіко–екологічних досліджень Тетяна Галушкіна як національний аудитор підкреслила на прес–конференції, що наявність такого пляжу дає переваги таким галузям, як допоміжний транспорт, сфера обслуговування і торгівлі. Податки, очікувані від активізації цієї діяльності, безперечно, забезпечать відчутний приплив до скарбниці. Тепер серед майбутніх ініціатив щодо реконструкції морського фасаду Іллічівська – спорудження аквапарку, двох нових готелів для туристів, другої черги тенісних кортів, розширення яхтової марини. Є проект збільшення набережної на два кілометри.

Національний координатор програми «Блакитний прапор» в Україні Модест Алєв зауважив, що в області є чудові пляжі в Лузанівці, Татарбунарському районі. Чому вони без уваги, тим більше, що Іллічівська мерія готова ділитися досвідом свого досягнення? Потрібно лише правильно використовувати природні багатства краю.

Експонати – зібрання приватних колекцій

Своїм заснуванням Іллічівський музей завдячує ініціативі одеського колекціонера Олександра Моісейовича Білого (1905 – 1981рр.). Понад сорок років він збирав вітчизняну порцеляну. Коли колекція скала 420 одиниць зберігань, він подарувати її місту.

Міська влада підтримала ентузіаста, і 1977 року відбулося офіційно відкриття Музею російської і радянської художньої порцеляни. Сам О. Білий очолював його до останніх днів свого життя. Цінний внесок зробила в цю справу його дружина Є.Б. Зільберт. Свої власні картини, антикварні меблі, бібліотеку вона теж заповіла музею, який став одним з перших в Україні, де експонати – зібрання приватних колекцій. Серед подарунків і численних придбань, що поповнили фонди, є навіть предмети із царських сервізів. Зібрання порцеляни ХVІІІ – ХХ століть і сьогодні одне з найкращих на півдні України.

1993 року музей переіменовано на Музей образотворчих мистецтв ім. О.Білого.

Сходи проти зсувів

Оригінально розв’язано зсувні проблеми. Щоб сховати палі, які стримують ґрунт на схилах, проектанти генерального плану забудови міста запропонували зверху встановити сходи. З інженерної точки зору – це технологічний об’єкт. По–друге, сходи, що полегшують спуск до моря, служать меті благоустрою. По–третє – це приклад сучасного зодчества.

Так разом з нагірним бульваром і набережною, продовженою до яхт–клубу, виникає цілісний архі–тектурний комплекс. Конфігурація берегів така, що сходи за параметрами нагадуватимуть Потьомкінські в Одесі.

Але сходи в Іллічівську не копія, а самобутня спору–да. Вони – на два марші коротші і будуть мати 145 сходинок. Нагорі їх будуть прикрашати колонади, портики, арки в античному стилі. Передбачено оглядовий май–данчик. Можливо, згодом з’явиться і фунікулер у тому первозданному вигляді, коли використовувалися вагончики Бельгійського трамвайного товариства в Одесі.

Роботи з реалізації проекту почалися. Перед–бачається, що новими сходами можна буде пройтися вже цього року.