Щоб не було «печальки»
Робочий день фахівця соціальної служби починається з чашечки запашної кави. Ніколи б не подумала, що процес її приготування може бути копіткою справою. По–перше, для цього потрібна щонайменше електрика, щоби ввімкнути кавоварку. А в одній із філій Одеського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді навіть на цьому етапі виникають проблеми.
У напівпідвальному приміщенні на Черняховского, 13, яке орендує центр, електричний струм є тільки в одній розетці. Щоб занести які–небудь дані в загальну базу або підготувати звіт, робочий ноутбук вмикається в це єдине джерело електричної енергії. Захотілося кави? Вимикається ноутбук і вмикається кавоварка. Справа звична.
Перші дві хвилини – найтяжчі
Внесемо ясність. Міський центр подає громадянам безкоштовну юридичну, психологічну, педагогічну та багато інших видів допомоги. Із працівниками однієї з філій за завданням редакції я й провела один робочий день.
– З міліції та інших органів до нас надходять списки родин або окремих громадян, які потребують консультації, допомоги, – розповідає провідний спеціаліст центру, юрист, підполковник міліції Валерій Сорока. – Ми й пропонуємо свої послуги. Спочатку ставляться з недовірою – як так безкоштовно? Але зрештою щиро радіють нашій допомозі.
Поки Валерій Трохимович уводив мене в курс справи, до маленького кабінету зайшли люди.
– А ось і наша брава команда.
«Брава команда» складалася із психолога Катерини Манжул, юриста Тетяни Кондратюк і фахівця соціальної роботи Ганни Дикал. Попередньо запитавши у дівчат дозволу, розкрию вам вік фахівців. Каті 27 років, а Тетяні й Ганні по 22.
Дістаються соціальні працівники до місця призначення громадським транспортом. Під розмірений стукіт трамвайних коліс ведемо далі бесіду про будень соцпрацівника.
– Перші дві хвилини спілкування – найтяжчі. Людина зазвичай агресивно налаштована, коли якісь незнайомці щось запитують, – розповідає Катя. – Нещодавно ми приходили до вдови із чотирма дітьми. Зустріла вона нас, м’яко кажучи, холодно. Ми терпляче пояснили їй, що просто хочемо допомогти. Виявилося, що й будинок потребує ремонту, і проблеми із ЖКГ є, і пільги потрібні й таке інше.
Ці молоді люди зі щирим серцем зіштовхуються не тільки з недовірою.
Є у соцпрацівників негласне правило: у групі, яка виїжджає на інспектування, неодмінно має бути чоловік.
– Клієнти бувають різні. Двори – теж. У багатьох із них є сторожові собаки. Тому ми складаємо бригади винятково таким чином, щоб не наражати на небезпеку наших молодих співробітниць, – говорить В. Сорока.
Друге правило – залишати роботу на роботі. Хоча це нелегко навіть для бувалого підполковника міліції.
– А я рятуюся від денних вражень на кухні, – ділиться Катя. – Готування й маленька дитина чудово відволікають від невеселих думок.
Як і у представників інших професій, у соцпрацівників виробився свій професійний жаргон. «Опрацьовувати адресу» – відвідати громадян, що мешкають за наданою адресою, розповісти про роботу центру й запропонувати послуги, заповнити особисту карту клієнта. «Печалька» – особиста карта клієнта, якого з об’єктивних причин не вдалося знайти. «Ліхтар» – неіснуюча адреса.
Четверо в кімнаті,
не враховуючи татуся,
або
Окремий поверх для дочки
Із 12 адрес, які ми обійшли, тільки у двох квартирах вдалося поговорити із клієнтами. Справді, спочатку люди дивляться з підозрою. Наприклад, родина емігрантів із Росії. Мама з дочкою понад десять років тому переїхали до Одеси з невеликого містечка у Свердловській області. Жили в найманих квартирах. Хазяїн однієї з них під час сварки спалив усі їхні документи й вигнав на вулицю. За якийсь час дочка народила одну дитину, за п’ять років другу. Батько дітей жодної участі в їх вихованні та утриманні не бере. Старшого не хочуть брати до школи – немає жодних документів, крім довідки з пологового будинку. Його однорічну сестричку навіть лікарі не відвідують, бо вона не стоїть на обліку.
Родина тулиться в одній кімнатці (і вітальня, і кухня, і їдальня) із прибудовою–санвузлом.
– Повернутися на батьківщину? Там немає роботи. А в Одесі я заробляю досить, щоб прогодувати й дочку, й онуків. На татуся ми й не покладаємося. Він приходить, коли в нього гроші закінчуються, – коротко пояснює старша з жінок.
Соцпрацівники оформили необхідні папери й домовилися зустрітися із клієнтками в найближчий прийомний день.
– Тут має бути дуже багато роботи. Щонайменше цілковитий юридичний супровід, – пояснює мені Валерій Трохимович. – Зробимо все можливе, щоб їм допомогти… Але бувають і курйозні випадки. Приходжу за однією з адрес і потраляю до елітного будинку. Господарі були вкрай здивовані моїм візитом. Виявилося, що їхня дочка була в компанії однолітків, які бавилися сигаретами, разом з ними була затримана міліцією й потрапила в наші списки. Як і належить за інструкцією, запитав, чи має дівчинка свою кімнату. «Дочка має свій поверх», – почув я у відповідь.
...Завтра в Україні відзначається День працівника соціальної сфери. Члени «бравої команди», що часто запитують у інших: «Чим вам допомогти?», самі відповідати на нього не хочуть. І так зрозуміло, що їм потрібні нормальне приміщення, комп’ютер, електропостачання. А службовий автомобіль дав би змогу відвідати не 12 сімей на день, а набагато більше. Але мрії куди скромніші.
– Хотілося б, щоб наших працівників забезпечили проїзними квитками на громадський транспорт, – говорить начальник Одеського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Юлія Гайдаржи.
Можливо, і соціальним працівникам влада доведе, що їхні проблеми розв’язанні. Бодай перед святом.
Христина ВІЄР,«Одеські вісті»
Микола Чербаджи:
«Наша робота спрямована
на соціальний захист потерпілих на виробництві»
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є самоврядною організацією, що гарантує всім застрахованим громадянам України, які перебувають в офіційних трудових відносинах, соціальний захист у разі травмування в процесі трудової діяльності.
Про те, як реалізується соціальна політика держави у цьому напрямі роботи в одеському регіоні, розповідає начальник управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Одеській області Микола Чербаджи.
– Миколо Миколайовичу, система Фонду в рамках діючого законодавства передусім опікується людьми, які в процесі трудової діяльності отримали травму чи професійне захворювання. І Фонд став для них практично єдиною опорою у подальшому житті. Скільки таких людей на Одещині і яку фінансову підтримку Фонду вони отримують?
– Дійсно, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України надає досить відчутну допомогу нашим людям, які отримали каліцтво в результаті виконання своїх професійних обов’язків. Але лише тим, які перебували в офіційних трудових відносинах і не спровокували своїми порушеннями цей нещасний випадок. Тобто не перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння і не знехтували правилами з охорони праці. Допоки не вдається убезпечити працівників і від професійного захворювання. Та й аварії, на жаль, трапляються подекуди й на благополучних підприємствах, де охорона праці на високому рівні і належним чином здійснюються заходи з безпеки праці. Відтак, станом на 1 вересня 2012 року в Одеській області на обліку перебувають 4 тисячі 463 особи, з них 4 тисячі 107 осіб, які отримують щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, та 356 осіб, які отримують щомісячні страхові виплати в разі втрати годувальника.
Важливо наголосити, що ніхто із застрахованих осіб в Україні особисто страхові внески до Фонду не сплачує. Основним джерелом надходжень до бюджету Фонду є внески роботодавців, які сплачуються у відсотках до бази нарахування єдиного внеску відповідно до класу професійного ризику.
– І це, безумовно, вірний підхід законодавців і влади, оскільки завдання і суспільства, і передусім тих роботодавців, які пропонують людям роботу у зонах підвищеного ризику, підтримати людину у разі отримання каліцтва на робочому місці. Як здійснюється співпраця з роботодавцями по наповненню бюджету Фонду?
– Насамперед зазначу, що в Автоматизованій системі даних про страхувальників – роботодавців і добровільно застрахованих осіб станом на 1 жовтня 2012 року на обліку перебувають 88 тисяч 200 платників, у тому числі 66 тисяч 163 юридичних особи та 22 тисячі 37 фізичних осіб, які використовують найману працю.
Принаймні, в Одеській області 36 фахівців Фонду працюють за напрямом роботи з роботодавцями, навантаження на одного фа–хівця складає у середньому більше 2450 страхувальників. Відділ по роботі з роботодавцями управління, який очолює високопрофесійний спеціаліст Тетяна Іванівна Недзвецька, цілеспрямовано працює з роботодавцями і варто наголосити, що лише за 9 місяців поточного року в Одеській області кількість страхувальників збільшилась на 8448 страхувальника, або на 10,6%, що є одним з найкрайщих показників по Україні.
– Наскільки добросовісно роботодавці виконують цей свій обов’язок?
– Відповідно до чинного законодавства застосовуються адміністративні стягнення у вигляді штрафу до посадових осіб–страхувальників, які порушили законодавство щодо соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. З початку року винесено більше тисячі постанов за несвоєчасне подання, неподання звітності або подання недостовірної звітності щодо сплати страхових коштів, за несвоєчасне інформування Фонду про нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам Фонду у проведенні перевірок щодо використання страхових коштів, на загальну суму 160 тисяч гривень, які повністю сплачені страхувальниками.
Також, здійснюємо заходи щодо несвоєчасного заявлення кредиторських вимог до страхувальників–банкрутів.
– Скільки ж коштів надходить від роботодавців на здійснення Фондом своїх статутних завдань?
– Протягом дев’яти місяців цього року від страхувальників надійшло 358,9 тисяч гривень, у тому числі: в погашення поточних платежів 40,5 тисяч гривень; в погашення недоїмки 82,7 тисяч гривень; адміністративних штрафів 160,4 тисяч гривень; пені 19,7 тисяч гривень; інші надходження склали 55,6 тисяч гривень.
– Як відомо, соціальні ініціативи Пре–зидента України передбачають також підвищення соціальних гарантій потерпілим на виробництві. Наскільки такі виплати зросли і чи спроможний Фонд сплачувати їх у повному розмірі?
– І виплати зросли, і Фонд винайшов можливість їх сплачувати потерпілим. Задля продовження реалізації соціальних ініціатив Президента України Віктора Федоровича Януковича та рішень Уряду щодо проведення подальшого осучаснення страхових виплат потерпілим правлінням Фонду прийнято рішення про додаткове перерахування страхових виплат потерпілим на виробництві. Це дозволить посилити соціальний захист потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і поступово усунути різницю у розмірах виплат працівникам, які травмовані за однакових умов, але в різні роки.
Завдяки кропіткої роботі відділу планування, бухгалтерського обліку та звітності управління, який очолює Ірена Мусієвна Васильченко та начальників 24–х відділень виконавчої дирекції Фонду в Одеській області проведено перерахунок щомісячних страхових виплат з 1 вересня цього року 3816 особам на загальну суму 726,43 тисячі гривень. У середньому на одну особу розмір страхової виплати збільшився на 190,36 гривень. Щомісячні страхові виплати 271 особі, які мають на це право в разі втрати годувальника, збільшились на 63,82 тисячі гривень, у середньому на одну особу сума виплат підвищилась на 235,50 гривень.
Слід відмітити, що розмір збільшення залежить від розміру страхової виплати та від дати настання права на страхові виплати. Наприклад, у відділенні виконавчої дирекції Фонду в місті Іллічівськ потерплий Кузьмін (право настало до 1 квітня 2001 року) до перерахунку отримував 7 тисяч 916,95 гривень, а після перерахунку розмір виплати йому склав 9 тисяч 825,13 гривень, тобто збільшення – на 1908,18 гривень; потерпілий Рудешко (право настало до 1 квітня 2001 року): до перерахунку – 394,14 гривень, після перерахунку – 489,13 гривень, збільшення на 94,99 гривень.
– Адже це не перше підвищення виплат?
– Так, це вже друге підвищення протягом цьо–го року. За двома етапами осучаснення у цьому році середній розмір підвищення страхових виплат потерпілим на виробництві в Одеській області зріс більш як на 300 гривень на місяць.
Крім того, відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабміну України від 17 липня 2003 року № 1078, за 9 місяців 2012 року відділеннями виконавчої дирекції Фонду в Одеській області проведено індексацію грошових доходів потерплим та членам їх сімей на загальну суму 519,2 тисячі гривень. Хочу відмітити, що в управління цей напрям роботи досить гідно і на високому професійному рівні здійснюється під керівництвом начальника відділу з відшкодування шкоди потерпілим на виробництві Валентини Яківни Шляхової, яка працює в управлінні більше десяти років.
Продовження подальшого осучаснення страхових виплат наступних років буде залежати від ефективності зростання національної економіки, що дозволить забезпечити фінансову стійкість Фонду та справедливий соціальний захист потерпілих, членів їх сімей, а також постійний страховий захист найманих працівників.
Людмила ДОЛИНСЬКА
