Хто не користується громадським транспортом, той не знає, що таке «автостоп», або як то воно проситися під’їхати зі знайомими чи чужими або чекати прохідного автобуса чи наймати таксі. А от жителі Кодимського району всіх цих «принад пасажироперевезення» зазнали на собі. Автобуси курсують на села раз на тиждень. А послуги таксі коштують надто дорого. Тому часто на дорогах можна побачити подорожніх, які простують до сіл, навіть не пробуючи зупинити попутку.
Сьогодні у місцевому АТП діють лише п’ять маршрутів: Одеса, Вінниця, Загнітків, Лисогірка, Будеї. Був іще рейс Кодима – Балта, але його зняли як нерентабельний. Тепер сюди можна дістатися тільки рейсовим автобусом Кодима – Одеса, що не зовсім зручно для пасажирів. Адже він вирушає о 5 годині ранку, а повернутися додому можна буде тільки близько 21 години.
Ситуація у транспортників, на жаль, і досі не зазнала якісних змін. Адже спадщина дісталася нинішньому керівництву занедбана. Зміна вивіски, тобто набуття статусу приватного підприємства, нічого не дала. І надалі занепадають пусті приміщення колишнього автопідприємства 15113, які не бачили капітального ремонту майже два десятиліття. Деякі з них давно відчужені і вже розібрані. Сьогодні працівники перебралися до невеличкої будівлі, яка колись виконувала роль диспетчерської.
Скоротилися прибутки, хронічною стала криза платежів, граничного рівня досягла спрацьованість основних виробничих фондів. З 300 чоловік залишилося менше десятка водіїв, з автобусного парку – лише кілька автобусів «у строю». В ремонтному цеху холодно, низька заробітна плата. Точніше, заробітки залежать від кількості пасажирів і рейсів. Проте часто буває, що пасажирів мало, бо люди звикли добиратися хто чим. Сьогодні водії самі відповідають за забезпеченість пальним, за ремонт автобуса, закупівлю запчастин і навіть за власну заробітну плату. Вони оформлені як приватні підприємці, що орендують автобуси у Кодимського ПП АТП. Сплачують за оренду транспорту, який вже давно час оновити.
Та тут пам’ятають інші часи, коли автопідприємство 15113 було у фаворитах долі. Високі відзнаки Міністерства транспорту та профільного обласного управління, близько 60 автобусів, 6 автомобілів таксомоторного парку, близько 60 одиниць вантажного транспорту, власна автозаправна станція, котельня, токарний та механічний цехи, їдальня, душова, склади, гаражі – все це мав колектив. Тут налічувалося близько 300 чоловік, із них 60 інженерно–технічних працівників. Регулярні автобусні маршрути – обласні, міжрайонні, районні, міські – задовольняли потреби населення в автоперевезеннях і відповідали вимогам Мінтрансавто.
Згадуючи кращі часи розвитку АТП 15113, водії наголошують на тому, що тоді Міністерство стабілізувало ситуацію через систему своїх автопідприємств. Наприклад, автобусний парк можна було оновити за рахунок отриманого прибутку від вантажних перевезень. Тепер їх відсутність негативно впливає на економіку підприємства.
Нинішня державна цільова економічна програма розвитку автомобільного транспорту на період до 2015 року включає заходи в напрямі легалізації автоперевезень і передбачає сприятливі умови для оновлення парку автомобілів і автобусів. Очікується, що виконання програми дасть змогу забезпечити: для користувачів – покращення транспортного обслуговування, зокрема осіб з обмеженими фізичними можливостями, пільгових категорій; для перевізників – створення прозорого ринку транспортних послуг, підвищення ефективності перевезень; для держави – збільшення надходжень до державного бюджету, скорочення аварійності.
Проте конкретні кроки держави на шляху стабілізації становища до глибинки поки що не дійшли. Те, що пропонується, не зовсім відповідає реальному життю на селі. Адже місцеві бюджети страдають від хронічної відсутності коштів. А державного фінансування немає.
Автомобілісти скаржаться, що сьогодні ніхто не дбає і про оновлення транспортних засобів: перевізники – через відсутність коштів, держава – через те, що, по суті, передала автоперевезення у приватні руки.
Фахівці кажуть, що економічно вигідним було б перевести транспорт на газобалонні установки, що давно доведено практикою. Але про це кодимські перевізники, як і більшість водіїв України, можуть тільки мріяти. Як і про нормальну життєдіяльність підприємства, яка колись підтримувалася за рахунок бюджетних дотацій пасажирських перевезень, оновлення автобусного і таксомоторного парків тощо.
У глибинці занепадає автобусне сполучення, яке вже давно стало невигідним для держави. Йдуть геть від нерентабельних маршрутів і приватні перевізники. А на таксі далеко не заїдеш.
