Як ми вже розповідали нашим читачам, на першому засіданні містобудівної ради було розглянуто чотири концепції детального планування прибережної зони Одеси від Ланжерона до 16–ї станції Великого Фонтана. На другому автори представили ще три.
Відкриваючи засідання, головний архітектор міста Микола Базан особливо акцентував увагу на необхідності переосмислення перспектив розвитку прибережної території. А також закликав журналістів висловлювати поменше голослівних звинувачень на адресу розробників проектів.
При цьому представникам ЗМІ дуже хотілося довідатися у головного архітектора Одеси, коли ж для них будуть створені нормальні умови? Тривалу, більш, ніж тригодинну, дискусію більшості журналістів, як і першого разу, доводилося спостерігати стоячи. Невже немає можливості організувати засідання містобудівної ради, які привертають дуже пильну увагу ЗМІ, у кінозалі мерії, де найчастіше відбуваються прес–конференції? Або повчитися в містобудівної ради області. Її засідання провадять, наприклад, в одній із зал на Канатній, 83.
Фрістайл від Володимира Бондаренка
Архітектор Володимир Бондаренко, представивши першу концепцію, назвав свій стиль вільним. Мабуть, точніше його можна було б назвати вільним від усіх наявних правил та обмежень. Тому що прибережними схилами Володимир Бондаренко не обмежився, а вирішив вторгнутися в саме серце історичної частини міста.
Так, він запропонував на терасовій основі забудувати весь простір під Приморським бульваром готелями, крамничками, висячими садками, загалом – об’єктами туристично–розважального характеру. Потьомкінські сходи, на думку автора концепції, заграють по–новому в обрамленні напівсферичних конструкцій концертно–розважального комплексу. Дерибасівську за–пропонували подовжити до моря. Суцільна набережна, починаючи від вулиці Софіївської, повинна пройти через бульвар Жванецького, Тещин міст, Приморський бульвар аж до парку Шевченка. Територію від Митної площі до Вічного вогню на Алеї Слави пропонується з’єднати районною автомагістраллю, а звідти повести її під землю до 16–ї ст. В. Фонтана.
Начальник міського управління з питань охорони об’єктів культурної спадщини Андрій Шелюгін нагадав, що Одеса вступила до Ліги історичних міст. ЮНЕСКО номінувало її як місто–порт до попереднього списку об’єктів всесвіт–ньої спадщини. Він додав, що, реалізувавши дану концепцію, доведеться відмовитися від сприйняття Одеси як історичного міста.
Володимир Бондаренко назвав ЮНЕСКО «не найпрогресивнішою конторою, на яку не варто звертати уваги». Коментарі, як кажуть, зайві…
У парку Шевченка, на місці Зеленого театру, він запропонував побудувати висотний готель. Перенести астрономічну обсерваторію ОНУ ім. І.І. Мечникова та створити комплекс із планетарієм.
Незважаючи на вищевикладене зневажливе ставлення автора до ЮНЕСКО, нагадувати йому про заборону спорудження готелів у паркових зонах, а також про те, що наша астрономічна обсерваторія – це об’єкт Академії наук України, який просто на догоду туристичній привабливості переносити не можна, за винятком депутата міської ради Георгія Селяніна, ніхто із членів міськ–ради не наважився.
Острів у центрі Одеси
Авторський колектив на чолі з Володимиром Халіним (київська громадська організація «Міжнародний центр інституціонального розвитку») представив культурно–парковий комплекс «Зелений острів у центрі Одеси». У ньо–му дуже багато уваги було приділено розвитку нових транспортних магістралей у місті. Щоправда, це якось не зовсім пов’язувалося із заявленою темою конкурсу проектів, де автори повинні були розробити концепції детального планування території від Ланжерона до 16–ї станції Великого Фонтана. Та, все–таки, проект розглянули.
Ідея базується на намиві в районі колишнього судноремонтного заводу № 2 у парку Шевченка 6 гектарів нової території для спорудження набережної та об’єктів туристичної інфраструктури.
Далі, автори розвивають ідею витіснення із цент–ру міста маршрутних таксі за рахунок розвитку нових видів транспорту. Так, лінія швидкісного трамваю повинна пройти від селища Котовського до морвокзалу, а потім до території СРЗ–2, де пасажири зможуть пересісти на монорейку, якою можна буде дістатися до житломасиву Таїрова.
Крім фантастичної вартості транспортних проектів (швидкісний трамвай припускає зовсім іншу, ніж у нас зараз існує, організацію руху на дорогах), багато питань викликає й намив території. Створена на ній інфраструктура обов’язково серйозно вторгнеться до парку імені Шевченка.
Арт–парк на схилах
Приємною віддушиною стала третя концепція Юрія Бєлікова та Михайла Реви. На всій площі схилів від Ланжерона до 16–ї станції Великого Фонтана вони запропонували створити арт–парк із 3–поверховими будівлями, у яких використовуватимуться енерго–ощадні технології, розширити трасу здоров’я, доповнивши її пішохідними тротуарами по обидва боки, розбити на схилах ставки. Основною окрасою парку повинні стати невеличкі скульптури, оригінальні лави, загалом, щоб відпочивальники відчували – вони в Одесі. Як аналог автори взяли Йоркширсь–кий парк – по суті, галерею просто неба.
Цікаво, що не так давно в нашому місті провадився семінар з перспектив розвитку парків. І саме таку ідею, ідею парку скульптур, дуже популярну за кордоном, іноземні експерти рекомендували втілити в Одесі.
Заслужений працівник комунального господарства України Михайло Козирєв нагадав присутнім, що перш ніж щось будувати, треба розібратися зі станом схилів. Адже дренажні системи, які раніше відводили стоки, зруйновані. А схили все навантажують та навантажують будинками.
Справді, через потужні залізобетонні підвалини, які практично перекрили стік води в море у районі Французького бульвару, його заливає навіть за не надто сильного дощу. Схили обводнені і повзуть. І тому до початку реалізації будь–яких масштабних проектів добре було б провести їх дослідження.
На завершення, як відзначив головний архітектор міста Микола Базан, найкращу концепцію детального планування території від Ланжерона до 16–ї станції Великого Фонтана буде визначено таємним голосуванням членів містобудівної ради. Нам залишається лише чекати.
