Позаду новорічні свята. Тазики з олів'є, нарешті, спорожніли. Саме час переглянути фотографії, посміятися та спокійно, без метушні, згадати, як це було. Окремо в низці цих спогадів стоїть корпоратив.
Не таємниця, що кожні поважні фірма, підприємство, установа не відмовляє собі в задоволенні… весело провести рік, що минає. Це вже перетворилося на якийсь компонент корпоративної етики: потрібно зібратися, повітати колег, поїсти бутербродів, може, потанцювати.
Спробуємо розібратися в тонкощах корпоративних гулянок. Для цього ми поспілкувалися із представниками дружніх організацій і тепер готові надати вам деякий рецепт гарного масового свята.
Мабуть, ви помічали, що в кожному колективі завжди знайдеться декілька активних працівників, які встигають поратися і з роботою, і з організацією деяких позаробочих заходів. Нашвидкоруч зібраний оргкомітет, порадившися з начальством, повідомляє всьому колективові про дату планованого заходу та дрес–код. До речі, про нього, рідний. Найкраще запланувати карнавал. Це, по суті, універсальний вид святкування, бо кожен наряджається в те, що в нього є. Не потрібно спеціально замовляти або шити костюм. І найголовніше – на такому святі навіть простий «дощик» поверх звичайного офісного костюма вважався ну дуже карнавальним аксесуаром.
Далі, їжа. Далеко не у всіх організацій є можливість замовити банкет у ресторані або кафе. Більшість відзначають просто в офісі. Навіть якщо бюджет, виділений на свято, дуже скромний, у згуртованому колективі це не біда. Кожна представниця прекрасної статі, яка трудиться поруч із вами, навряд чи вгає можливість блиснути своїми кулінарними здібностями й неодмінно побажає принести на свято який–небудь гарний салатик, баночку із власноручно закатаними соліннями, пляшечку–дві домашнього вина…
Музика. Ну, тут уже як вам із ді–джеєм пощастить. Тому варто приділити цьому питанню підвищену увагу. Безперечні лідери новорічно–корпоративних танцмайданчиків – це пісні неперевершеної Вірки Сердючки, «Gangnam Style» від PSY, що зненацька підірвав інтернет–простір, і, звичайно, старі добрі пісні 90–х років.
Отже, коли всі організаційні питання вирішено, начальник (а хто ж іще?) перетворений на Діда Мороза, – можна починати урочистість. Щоб вона не скидалася на низку звичайних посиденьок, важливо зуміти розворушити народ. Тут і вступають у гру активісти–витівники.
Можна придумати жартівливе нагородження за щось там. Наприклад, секретаря організації нагородити дипломом у номінації «Перша після керівника», а самому начальникові скромно вручити диплом у скромній номінації за скромною назвою «Дуже приємно, Цар!» Загалом, дайте фантазії волю. Погодьтеся, що після цього і їсться смачніше.
До речі, можна придумати безліч цікавих і малобюджетних (що вельми важливо) конкурсів. Наприклад, змагання на найкращий тост, найоригінальніше вбрання тощо. До деяких із них потрібно приготуватися заздалегідь. Наприклад, можна затіяти гру, у якій Пані Зима вгадувала б думки співробітників. Для кожного працівника добирають відомий трек. Спеціально навчена людина підходить до співробітника з капелюхом (чарівний інструмент для зчитування думок) у руках і надягає на голову «жертви». Її Величність Зима в цей час із зосередженим виглядом (зв'язується з космосом, як не як) вмикає відповідну пісню. Єдина небезпека конкурсу – можна ненароком переборщити з репертуаром. Але якщо ви не перший рік працюєте пліч–о–пліч із людьми та знаєте, як підкреслити деякі їхні милі особливості, то такий конкурс тільки додасть веселощів і креативу до вашого свята.
І ще, багато конкурсів – теж не є добре. Бо найчастіше відкривається ще один плюс корпоративного святкування – співробітники самі виказують бажання виступити.
Ми поцікавилися у одеситів, як же вони перенесли корпоративи.
Працівниця торгівлі Тетяна розповіла, що їхнє новорічне свято пройшло в затишному кафе у центрі міста. Були присутні близько 140 співробітників. Розважала гостей одеська рок–група. На думку Тетяни, подібні свята важливі в житті сучасної людини.
– Мені сподобалося буквально все! Давно вже не виходила нікуди із чоловіком. У нас маленькі діти, тому ми підійшли трохи пізніше. Потрапили відразу на конкурс костюмів, найкращим із яких одностайно було визнано вбрання Вірки Сердючки. Конкурсанти одержали символічні призи. Не хочеться, щоб таке свято закінчувалося…
Ми любимо збиратися і проводити час разом не тільки на Новий рік. Наприклад, у вересні були в Криму, а в лютому плануємо поїздку до Карпат. Дуже приємно, коли тебе люблять і цінують у компанії. Адже часто бракує неформального спілкування. Для мене робота в цій сфері – насамперед можливість спілкуватися, пізнавати нове, можливість досягти чогось у житті. Хотілося б побажати організаторам, які зібрали стільки людей, успіху, міцного здоров'я та побільше любові в новому році.
Студентка Ксенія особливих надій на новорічні веселощі не покладала.
– Гадаю, наше святкування не надто відрізнялося від інших і не обіцяло бути особливо цікавим. Але в таких випадках запорука успіху – ми самі, наш настрій на веселе свято.
Прихопивши подарунки, фотоапарат, без якого не може обійтися жоден бодай якось значущий захід, і новорічну шапочку, я рушила на урочистість. Ялинка, накритий різноманітними нарізками стіл, по телевізору дещо набридлий, бризкаючий із кожної праски, але від цього не менш улюблений «Квартал». Вечір тільки почався, а фотографій уже за сотню. Здавалося б, можна гайнути на Думську площу, до загальної юрби. Але чи то ми не фанати Еріки, чи то не любителі стовпотворінь, але в прекрасній компанії нам видалося набагато цікавіше.
Потім – період опівнічних смсок, вітань від людей, які були на відстані. Простіше кажучи, всі кинулися до телефонів і усно, і письмово бажали всім усього. А згодом подив – чому лінія перевантажена!? Дивно.
Настає чарівна пора – моя улюблена частина свята – подарунки. Так приємно побачити обличчя друга, співробітника, який нетерпляче зриває бантик із коробки. Цей момент завжди повертає в дитинство.
А далі танці, танці.
Порада, так би мовити, вже бувалої святкувальниці: де б ви не відзначали – важливий лише настрій, а решта все прийде.
P.S.Святкування показали, що в цьому світі жорстокої індивідуальності (як каже один мій знайомий) людям хочеться простих, часом дитячих веселощів у колі добрих знайомих. І не важливо що на столі – лобстери в кисло–солодкому соусі чи домашній олів'є. Головне – тепла атмосфера, дещо банальне, але до сліз щире побажання щастя–здоров'я й подяка за те, що працюєш із такими прекрасними людьми.
