Секрети вогнеборців
– Перемагати полум'я – це рідкісне мистецтво і особливі навички, – говорить начальник Приморського райвідділу ГТУ ДСНС в Одеській області Олександр Полохач.
Створення пожежної охорони відбулося в 1918 році, коли вона як підрозділ належала до складу органів внутрішніх справ. Нещодавно був перехід її в підпорядкування Міністерству надзвичайних ситуацій, тепер – Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Пожежники завжди по тривозі поспішають на боротьбу з вогнем. Кожен виїзд – іспит, кожна перемога над стихією – доказ власної професійності.
Одна з останніх резонансних пожеж сталася 10 січня. Чиєсь недбале поводження з вогнем призвело до загоряння старих конструкцій в одеському триповерховому житловому будинку, спорудженому архітектором Г.П. Лонським 1900 року. Вогнем була охоплена площа 10 кв.м. Двоє мешканців загинули. Решта не постраждали, було врятовано пам'ятку архітектури.
Навряд чи людина, не знайома з цією роботою, відчує ціну напруги та ризику, заплачену рятувальниками.
– Приморський район Одеси – це суцільно історичні пам'ятки, музеї, театри, культові споруди. Зберегти це все для нащадків – наше найважливіше завдання, – говорить О. Полохач. – Вогонь по старих перекриттях поширюється швидко. Є свої секрети, – як його зупинити. І наші хлопці – рятувальники 4–ї варти державної пожежно–рятувальної частини №3 – майстерно ними володіють.
Чергова зміна (або за традицією – варта) складається з 11–12 чоловік. Ранок пожежників починається з підйому о 6.00. Фізична зарядка обов'язкова. Миття машин до блиску, прибирання території взимку від снігу, восени від листя також нескасовні. Бійці на чолі з командирами відділень перевіряють і впорядковують пожежно–технічне озброєння, сушать і миють пожежні рукави, перевіряють засоби індивідуального захисту. Всі ці нехитрі дії стають у критичну хвилину векторами удачі.
– Ще таємницею ремесла є регулярність занять. Тренінг – це не «робота на публіку», а головний вид бойового вишколу пожежників. Наробітки, надбані в навчальних класах – величезна підмога в екстрених випадках, – додає начальник варти ДПРУ–3 Павло Борумбей.
– Особливо ефективні заняття з виїздами на охоронювані об'єкти. Але щоб вони дали практичний результат, потрібно чітко сформулювати та поставити умовне бойове завдання, – веде далі мову про правила служби командир відділення прапорщик Олег Гроздєв.
– І не забуваємо про техогляд, – долучається до бесіди водій автодрабини старший прапорщик Юрій Тарасюк.
Ще увага приділяється газодимозахисній службі, випробуванням, перекочуванню, дрібному ремонту та маркуванню пожежних рукавів, контролю над водопостачанням, станом спорядження.
– Нарешті – безпеці праці, – підсумовує пожежник Анатолій Серединський. – Бо треба не тільки виконати завдання, але й залишитися невраженим і повернутися додому.
Катерина РЯБЧЕНКО
Від брандспойта до повітряного судна
Автомобіль порошкового гасіння АП–5, автомобіль – пересувний штаб, оперативно–службовий автомобіль, а, крім цього, 5 мотопомп, 10 бензорізів, 4 гідроінструменти, 2 компресори для зарядки дихальних апаратів та 55 комплектів пожежних рукавів передано ДС НС в Одеській області від імені голови облдержадміністрації Едуарда Матвійчука. Це обладнання, необхідне в боротьбі з вогнем та для ліквідації аварій, виявилося найкращим подарунком рятувальникам до Дня пожежної охорони.
Привітати одеських колег, заслухати звіт про їхню роботу минулого року та поставити нові завдання прибув заступник голови Державної служби з надзвичайних ситуацій Василь Квашук.
На жаль, держава не має у своєму розпорядженні коштів, щоб у повному обсязі забезпечити служби рятувальників необхідною технікою та обладнанням, відзначив він. Тому дуже важлива допомога, що надходить від органів місцевої влади.
– За останні 3 роки при виникненні будь–яких надзвичайних ситуацій не було проблеми комунікації між службами різних відомств, – продовжив цю думку про взаємодію служб заступник голови облдержадміністрації Олександр Малін. – За дуже низького рівня забезпеченості технікою та видатковими матеріалами долати розвиток надзвичайних ситуацій вдавалося завдяки організаційним зусиллям і злагодженості роботи служб. Цього року буде реалізовано проект з медицини катастроф, який стане цент–ром координації сукупних зусиль щодо боротьби із надзвичайними ситуаціями. Будуть також синхронізовані диспетчери. Це перші кроки у здійсненні завдання, поставленного Президентом України щодо створення єдиної служби рятування.
На нараді було відзначено, що пожежникам потрібні ще важкі машини, драбини для доступу до високих поверхів, а в перспективі – і спеціалізовані повітряні судна.
Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації Олександр Міхєєв повідомив про повну інвентаризацію, що проводиться в обласних підрозділах ДС НС. Він звернув увагу на необхідність докорінно оновити систему зв'язку та оповіщення, провести протизсувні заходи, зрештою – якісну утилізацію компонентів рідкого ракетного палива. Дотепер не встановлені всі місця зберігання ядерних відходів. Звідси – сувора настанова: виявити ці точки в кожному з районів до 1 травня нинішнього року.
Серйозність цих перетворень підкреслює статистика: минулого року працівники МНС 12,5 тис. разів виїжджали за тривогою. Врятовано майна на 187 млн гривень.
Владислав Кітік,«Одеські вісті»
Чи всесильна ДПРЧ-11?
У колективі державної пожежно–рятувальної частини–11 (ДПРЧ–11) Головного територіального управління Держслужби з надзвичайних ситуацій в Одеській області значаться 28 чоловік. В Арцизі вона розташувалася поруч із районною бібліотекою. Начальником частини вже шостий рік є підполковник служби цивільного захисту Іван Остапчук, який пройшов усі сходинки професійного зростання, починаючи з диспетчера. Тож цю науку ось уже за 16 років служби опанував досконало. Як і начальник варти капітан Володимир Пеліван, командири відділень старші прапорщики Анатолій Куцуруба і Олег Ніколаєв. Але й тих, хто пропрацював лише три роки, новачками теж уже не назвеш, бо свій тест на мужність вони пройшли гідно.
Сьогодні вже майже не віриться, що колись пожежно–сторожову охорону було організовано на базі багатьох великих господарств – зі своїм штатом, виділенням коштів на зарплату і ПММ, цілодобовим чергуванням. Така залишилася лише в ТОВ «Агрофірма «Дністровська». Її талановитий керівник, заслужений працівник сільського господарства України Іван Кістол вважає існування в господарстві пожежно–сторожової команди категорично обов'язковим.
Виносили якось на своїй сесії й главанські депутати рішення про створення, а скоріше відтворення, місцевої пожежної команди. Тим більше, що й депо збереглося, і пожежна машина колишнього господарства є. Але далі рішення справа поки що не зрушила: коштів на функціонування цієї команди так і не знайшли. Хоча цілком могли б допомогти сільській раді великі фермери села, взявши на себе частину витрат. Але…
Був цими днями для Івана Онупрійовича і ще один малоприємний момент – дзвінок з Надеждівки, де є ВАТ «Шампань України». З повідомленням про те, що пожежна команда з її кваліфікованими фахівцями і цілодобовим чергуванням своє існування припиняє через відсутність коштів і зношеність пожежної машини. Тож майже для всіх населених пунктів району їх головною рятівницею залишається тепер ДПРЧ–11. З її чотирма машинами, яким теж років по 20 і з середньою зарплатою аж у 2 тисячі гривень відважним пожежникам. Проте всі вони службу несуть справно. Автоцистерни завжди наповнені водою. Строго дотримується температурний режим у депо, тому навіть і в сильні морози двигуни розігрівати не треба: виїжджають на місце пожежі протягом хвилин.
На жаль, пожежі, особливо в житловому секторі, нерідкісні. Відбуваються вони найчастіше взимку, коли включаються несертифіковані обігрівальні прилади сумнівної якості. А влітку горять і горять лісосмуги. І є версія, що підпалюють їх навмисно пастухи для відновлення густого трав'яного покриву. Але за руку поки що жодного з них схопити не вдалося…
Пожежниками бути за всіма статтями нелегко. Робота їхня безпосередньо пов’язана з ризиком для життя і здоров'я. Плюс психологічні навантаження. Не треба запитувати, чи страшно їм входити до палаючого будинку або спускатися у глибоку криницю, щоб підняти з дна труп людини, що потонула там. Мабуть, страшно. Але ці люди давно навчилися поратися з собою і чесно роблять свою справу. А по справах і заслуги – друге місце за підсумками 2011 року по обласному управлінню і телевізор у подарунок.
Але колектив частини – це ще і дружна спортивна команда з міні–футболу. Успішно бере участь і в районній спартакіаді з настільного тенісу, де майстер–клас показує сам Іван Онупрійович.
Створили і свою ветеранську організацію. Її очолює Микола Ждан – попередник Остапчука. По можливості допомагають тим, хто сьогодні на пенсії. Та колишні вогнеборці й самі заходять, спілкуються, разом святкують.
– Тут головне що? – запитує і сам відповідає Іван Онупрійович: – Люди не відчувають себе забутими. І по–моєму, це по–людськи.
Таїсія ВАСИЛЬЄВА, м. Арциз
