Остання подорож до Балтського району залишила неприємні враження. Значний відтинок лісосмуги, який іще восени тішив золотистою кроною, стояв понівечений після варварського обрізування. Назустріч автомобілю бігли оголені стовбури дерев, схожі на потвор, купи хмизу, зламане гілля. І така картина, на жаль, часто повторюється не тільки на цій трасі, а й на інших дорогах Одещини.
Хто ж дозволив так бездушно поводитися з деревами? Чому вирізається і вивозиться тільки живе гілля, а трухляві дерева та хмиз залишаються валятися надовго? Чому так рідко можна зустріти молоді насадження там, де бовваніють пні? Адже якщо так і далі господарювати, то незабаром не залишиться лісосмуг, які свого часу створювалися нашими батьками, дідами, державою для захисту автомобільних шляхів від снігових заметів, для затримування вологи на полях, для очищення повітря і, разом з тим, для краси.
Коли звернулася по пояснення до директора Балтського районного автодорожнього управління Сержика Татевосовича Матевосяна, з’ясувала ось що.
Планове обрізування дерев припадає якраз на зимові місяці, коли дерева у стані спокою. Показанням для розчищення узбіччя є створення зеленими насадженнями аварійної ситуації. Хмиз, гілля та стовбури мають вивозитися (завважте – не спалюватися) відразу після обрізування. Якість роботи перевіряється службою автомобільних шляхів і державтоінспекцією.
Та чищенням лісосмуг займається не тільки райавтодор. До цієї роботи залучаються сільські ради, працівники різних служб. З одного боку – це мало б бути добре, адже додаткові руки тут не завадять. З іншого – кожен має займатися своєю справою: швець – шити, жнець – жати. Ось і цей підряд себе не виправдовує. Бо дерева потерпають від далеко не наукового обрізування, яке спотворює крону, негативно впливає на цвітіння та вегетативний розвиток. Тож кому має висувати претензії екологічна служба?
До речі, дається взнаки і скасування свого часу екологічних відділів при райдержадміністраціях, які могли на місцях вчасно реагувати та впливати на ситуацію. Державна екологічна інспекція Одеської області – в Одесі. Готуючи даний матеріал до друку, добитися від неї (по телефону та електронною поштою) бодай якогось пояснення щодо екологічної розчистки дерев кореспонденту «ОВ», на жаль, так і не вдалося.
Сержик Матевосян запевняє, що його бригади працюють на совість. І навіть той факт, що працівники райавтодору вже три місяці не отримують заробітну плату, пальне, не впливає на якість виконуваних ними робіт. Та й сам керівник при недостатньому фінансуванні (а точніше, при його відсутності) з боку держави шукає шляхів для того, щоб райавтодорівці могли виконувати покладені на них обов’язки якісно та вчасно.
Щоправда, з районного бюджету було виділено 12 тисяч гривень на проведення нагальних робіт.
– Якщо аварійні дерева зрізують у межах населеного пункту, – пояснює С.Т. Матевосян, – то органи місцевого самоврядування зобов’язані подбати про компенсаційну посадку. Тобто про те, аби на їхньому місці з’явилися нові. Адже зменшення площі зелених насаджень не несе користі нікому, бо від цього у прямій залежності стан довкілля. Проте, якщо йдеться про території, що розміщені за межами міст, сіл, селищ, про узбіччя основних автомобільних магістралей, то вирішують дорожники, ДАІ та інші служби, які дбають про безпеку руху. Звичайно, дерева – це багатство країни. Це неоціненний дар природи людині. І людина має використовувати його з розумом. Зелені насадження вздовж доріг – це своєрідні буферні зони, які вберігають поля від вихлопних газів! Разом з тим, саджаючи дерева, треба дбати і про безпеку руху, щоб насадження не заважали пересуванню транспорту.
Спостерігаючи за станом зелених насаджень на узбіччі доріг, прийшла до висновку, що ми якось однобоко вирішуємо проблеми. Якщо дбаємо про безпеку руху, то забуваємо про інший бік медалі – екологію, яка теж є вагомою складовою стану шляхів. Тільки де–не–де на узбіччі доріг можна зустріти молоді дерева, як ознаку піклування про довкілля.
Кілька років тому і працівники Балтського райавтодоруправління висадили на ввіреній їм території 500 дерев різної породи. Відтоді жодного деревця не посаджено. Причина? Все та ж – відсутність коштів.
В голові роїться багато запитань. Чому дорожне управління фінансується за залишковим принципом, адже справу робить державної ваги? Чому у нас не працюють державні програми благоустрою, озеленення та поліпшення стану довкілля, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»? Чому не залучаються до справи озеленення доріг міські, селищні, сільські громади, населення? Скажете, не народна це справа? Дозвольте заперечити. Знаю чимало ентузіастів, які б із задоволенням взяли участь в екологічних акціях і навіть придбали б за власний рахунок дерева. Адже справа загальна, всеукраїнська: твоя, моя, наша! Бо саме від неї залежить і якість, і тривалість життя на Землі.
