Сьогодні, 14 лютого, бессарабські виноградарі відзначають Трифонів день – християнське свято східних і південних слов'ян, пов'язане з наближенням весни і, відповідно, початком робіт у полі.
За традицією цього дня, вранці, чоловіки виходять на виноградні плантації, обрізають лозу й поливають її вином – з надіями на багатий урожай. У деяких селах Одеської області, переважно в болгарських, існує звичай 14 лютого вибирати «короля» – ним стає найкращий в окрузі виноградар і винороб, Господар з великої літери. Він коронується вінцем, звитим з обрізаних лоз, і запрошує всіх учасників обряду до себе у гості – на хмільне застілля.
Але процес обрізування виноградників, який починається в лютому, – аж ніяк не веселе дійство. Це – найтяжча на плантаціях праця.
Цими днями ми побували в дослідному виноградарському господарстві ім. Суворова, що в селі Оксамитному Болградського району.
– Сьогодні вранці чоловік попросив пришити ґудзик, а у мене після роботи секатором пальці не згинаються, – говорить трудівниця підприємства Ганна Бенько. – Руки так болять, що вранці навіть кружку чаю ледве піднімаю.
– Щоб обрізати один кущ, треба зробити 20 – 25 операцій секатором, – пояснює «польовий командир» другої бригади Георгій Палік. – За день кожен працівник обрізує від 150 до 200 кущів – от і рахуйте.
Звісно, раціоналізаторами придумані сучасніші методи догляду за виноградниками, із застосуванням механізації. Винайдені, наприклад, пневматичний, гідравлічний і навіть електромеханічний секатори, але вони потребують як спецобладнання, так і певної організації праці, «прив'язуючи» працівників до спеціальних агрегатів. На озброєнні деяких виноградарів Італії, Франції, Болгарії та інших країн є машини, які виконують шаблонну стрижку. У Молдові з'явилися підприємства, які за прикладом французів починають застосовувати механізоване передобрізування – воно утричі полегшує працю людини, але, однак, не виключає ручної роботи.
Чи слід вітчизняним виноградарям іти цим шляхом – з метою здешевлення витрат на оплату праці й полегшення участі своїх працівників? Це залежить від завдання, яке ставить перед собою виноградарське підприємство: що його цікавить – кількість чи якість? Наприклад, провідні винороби Бургундії (Франція) заявили про те, що до 2014 року цілком відмовляться від комбайнів щодо збирання винограду та інших видів техніки: «Безсумнівно, ручна праця набагато дорожча, однак це варте того, тому що в цьому випадку виноград значно кращої якості», – заявив президент Спілки Гран Крю Бургундії Луї Мішель Ліже-Белер.
У дослідному господарстві ім. Суворова ставку роблять саме на якість продукції, тому, поряд з механізацією, тут залишається багато ручної праці. Сам статус цього підприємства, яке ось уже 20 років є «полігоном» для науково-дослідних робіт фахівців Національної Академії аграрних наук України, зобов'язує провадити усі агротехнічні заходи на найвищому рівні. Фахівці ДГ ім. Суворова кожного сезону одержують наукові рекомендації, а агрономи і бригадири стежать за тим, щоб вони точно застосовувалися рядовими працівниками. До відповідальної процедури обрізування, коли закладається врожайність, допускається тільки той, хто знає природу лози і з розумінням справи формує кожен кущ.
До кожної плантації, пояснює начальник рослинницького цеху Григорій Бєлєв, – підхід індивідуальний. Нюанси обрізування залежать і від сорту винограду, і від віку куща, і, звичайно, від погодних умов – як перезимували «вихованці».
Цех під відкритим небом – це не лабораторія. Цими днями, коли відступили морози, і поорані плантації «розкисли», на поля навіть УАЗику не заїхати. На гумові чоботи виноградарів налипають кілограми грязюки. Пронизливий вітер, вогкість теж не додають настрою. Роботи в полі скасовуються тільки у дощ або за температури нижче мінус 10 градусів за Цельсієм. Усі інші сюрпризи лютого і березня виноградарям доводиться терпіти. Така вона, передова виноробного фронту. Такий він шлях до келиха чудового вина.
Плантації потребують багато робочих рук. Для обрізування за день одного гектара винограду необхідні зусилля бригади з 20-ти чоловік, а в ДГ ім. Суворова виноградників – 600 га. Щоб укластися в термін, підприємство щоранку на автобусах привозить робітників із сусідніх сіл – Виноградівки, Баннівки, Василівки, Червоноармійського, Городнього, які працюють в Оксамитному за договором.
– При виконанні норми вдається заробити за день до 80-ти гривень, – розповідає Валентина Чернєва. – На тлі постійно зростаючих цін – це, звичайно, мало. Але в інших селах і такої роботи немає. Для тих, хто не може залишити родину й виїхати на заробітки, виноградники – це спосіб хоч щось у дім принести.
– Нас «підкошують» зростаючі ціни на ПММ, добрива і отрутохімікати і поряд із цим – стабільно низькі на продукцію, – говорить бригадир Георгій Палік. – Технічний виноград у минулому сезоні приймали по 2 гривні за кілограм, нижче від собівартості. Поки що нас рятують столові сорти, які ми відвантажуємо в центральні та північні області України за високими цінами.
– Минулий рік для виноградарів Одещини був дуже складним. Це було пов'язано з погодно-кліматичними умовами: січневі морози до -22оС, і на ґрунті – до -26оС вбили центральні вічка, а зі сплячих і замінних бруньок урожай завжди на 30% нижчий – таким у нас і вийшов недобір урожаю, – розповідає директор ДГ ім. Суворова, заслужений працівник сільського господарства України А.В. Білоус. – Крім цього, улітку 2012 року стояла аномальна спека: у липні-серпні температура піднімалася до 37 – 39 градусів, а на поверхні ґрунту – до 66 – 70 градусів! І це – за відсутності дощів, вони пішли тільки в листопаді. У мене є районна газета 1962 року: виявляється, 50 років тому температура у липні в наших краях становила 24 – 26 градусів. Уявляєте, наскільки змінився клімат!
Плантації в ДГ ім. Суворова багато в чому врятувало краплинне зрошення, яке вдалося встановити останнім часом на 300 гектарах плодоносних виноградників. Розміреним поливом підтримали кущі, і виноград таки виростили – як столовий, так і технічний.
Цього року вологи в ґрунті – цілком достатньо, але загадувати не доводиться: ще в лютому можуть бути морози, та й від градобою ніхто не застрахований.
Отже, новий сезон для наших виноградарів почався. Будемо сподіватися, що він стане успішним. Але для цього належить крок за кроком виконати усі агротехнічні операції, затративши мільйони. Така вона, нелегка доля виробника.
