В Ізмаїльському районі утконосівці зажили слави досить заможних людей. Тут гарні просторі будинки, доглянуті подвір'я, на кожну родину припадає по одному, а то й по два автомобілі. А от чи спроможні підтримувати високу планку об'єкти, що перебувають у комунальній власності? Адже тут є будинки, за які відповідають як сільрада, так і район та область. Та й чи є у сільської ради потенціал не тільки утримувати наявну інфраструктуру, але й розбудовувати її?
Сільський голова Валентина Дакі працює на посаді перше скликання. До цього багато років успішно трудилася на посаді директора Утконосівської школи-інтернату для дітей із затримками розумового розвитку, де, до речі, працевлаштовано до 90 місцевих мешканців. Користуючись чималим авторитетом серед своїх односельців, Валентина Степанівна обиралася депутатом до районної ради. Тож на пост лідера місцевої громади балотувалася усвідомлено, маючи чітку та перспективну програму розвитку.
За роки роботи сільського голови-новачка було зроблено чимало: частково відремонтовано та газифіковано Будинок культури, відкрито додаткову групу в дитячому садку, на багатьох вулицях відновлено дорожнє покриття, продовжено роботи з вуличного освітлення, систематизовано вивезення побутового сміття. Про довіру до місцевої влади свідчить той факт, що люди набагато дисциплінованіше стали платити податок за самооподаткуванням.
Серйозні завдання перед сільрадою були поставлені й цього року. Адже нарешті отримано правовстановлюючі документи на Будинок культури, виготовлено проектно-кошторисну документацію та пройдено експертизу. Тепер справа за капітальним ремонтом цього будинку, що був у колишні часи гордістю не тільки місцевої громади, але й усього району. Ціна питання – 780 тисяч гривень. Поки що місцева скарбниця спроможна виділити тільки 170 тисяч. Ці кошти підуть на перекриття даху. А от про гроші на ремонт глядацької зали (зокрема й на заміну крісел, що вийшли з ладу), на реставрацію підлоги на другому поверсі, на заміну вікон і дверей усієї південної сторони – поки що можна говорити тільки гіпотетично.
– Але ми будемо вишукувати можливості, як за рахунок власних резервів, так і розраховуючи на підтримку вищих бюджетів, – відзначає сільський голова. – Повинні ми визначитися й щодо будівництва шкільної їдальні на 240 місць. Торік було проведено всі процедури з купівлі-продажу будинку, виготовлено правовстановлюючі документи. Однак каменем спотикання для нас став припис санепідемстанції – про розширення контурів, бо бракує підсобних приміщень. Тож питання перейшло із площини капітального ремонту в проблему реконструкції. Довелося оперативно знаходити додаткові кошти на відповідний проект. Він уже є. Озвучено й вартість робіт – 1 мільйон 489 тисяч гривень.
На спільних зборах депутатський корпус і члени виконкому вирішили звернутися по допомогу до області. Утконосівці не тільки оформили відповідне письмове звертання, але й побували на особистому прийомі у першого заступника голови Одеської облдержадміністрації Наталії Чегодар.
– У нас із Наталією Анатоліївною відбулася дуже докладна й ділова розмова, – розповідає В. Дакі. – І це вселяє надію, що їдальня в найближчому майбутньому таки запрацює в повноцінному режимі.
Зізнаюся, що особисто мені з Валентиною Дакі завжди цікаво спілкуватися. Це високоерудована людина, вона постійно стежить за публікаціями в «Одеських вістях» про діяльність передових сільських громад.
– Якщо трапляється можливість, відвідую той чи інший населений пункт, – говорить В. Дакі. – Нещодавно була в Саратському районі, в селі Кулевча. Це один із лауреатів обласного конкурсу з розвитку соціальної інфраструктури та благоустрою території. І знаєте, що я зрозуміла: якщо в населеному пункті є сильне базове господарство, то там дуже сильні й позиції сільської ради. Передусім завдяки спонсорській підтримці. У Кулевчі, наприклад, «базовики» взяли на себе ремонт дитячого садка та вуличне освітлення. А ще – це робочі місця з гідною зарплатою і, відповідно, солідні надходження до місцевої скарбниці. А отже, і для сільради є можливість розвернутися.
В Утконосівці колись теж було потужне базове господарство. Проте в останні роки як господарська, так і адміністративна діяльність СК «Вікторія» забарахлила. У результаті – форсована зміна керівництва, проблеми з виплатами за паї. Невдоволення утконосівців вилилося в ухвалу про масове переукладання договорів із іншим підприємством – ТОВ «Агропрайм холдинг». Валентина Дакі розраховує, що таке «перезавантаження» зрештою стане для громади кроком уперед, адже у цього підприємства добра репутація. Крім того, «Агропрайм холдингові» у спадщину від СК «Вікторія» перейде потужна матеріальна база: гараж і зернотік із капітальними будовами, склади, пекарня, олійня, тваринницький комплекс. Тож підприємство вже від початку завдячує утконосівцям наданою йому високою довірою. Адже на цю спадщину претендувало чимало інших гравців на аграрному ринку. Вселяє надію й той факт, що виконавчий директор ТОВ «Агропрайм холдинг» Лариса Ігнат в особистій бесіді з Валентиною Дакі пообіцяла працювати в тісній співпраці із сільрадою.
