Уже понад 20 років одесити телефонують до служби «Одеський міський телефон довіри». Хтось хоче поспілкуватися, у когось проблеми у родині, на роботі, ну хтось втратив надію в житті.
Співробітники цієї служби – волонтери. Вони намагаються допомогти абонентам. Якою ж має бути людина, здатна добровільно взяти на себе тягар допомоги іншим?
– Волонтер перевіряє передусім самого себе, – розповідає психолог і керівник проекту «Одеський міський телефон довіри» (ОМТД) Євген Вигузов. – Ідея допомагати людям добра, але за нею часто, а можливо і завжди криється якась підоснова. Людина повинна самій собі відповісти на запитання: навіщо вона допомагає іншим? Часто людина починає надавати допомогу, прагнучи заповнити брак відчуття власної значимості, відчути себе потрібною комусь. У повному розумінні це спроба самоствердитися, і в цьому немає нічого поганого. Але такі нюанси потрібно враховувати, працюючи з волонтерами. Часто зустрічаюся із ситуацією, коли дуже прагнуть допомагати ті люди, які самі потребують допомоги.
Євген Вигузов, який працює у цій сфері з підліткового віку, переконаний – волонтерами повинні бути люди, які в соціальному плані досягли певного рівня – лікарі, юристи, бізнесмени, – люди, що мають соціальний статус, певне сімейне становище, життєвий досвід. Вони мають бути готові ділитися з тим, хто живе поруч.
– Небезпечна річ, з якою можна зіткнутися у бажанні допомагати людям, – співзалежність. Співзалежна людина хоче рятувати інших, але якщо копнути глибше, то внутрішнє завдання цієї людини – не врятувати, а рятувати. Співзалежність характерна тим, що людина, будучи сама залежною від процесу рятування, ніколи не доведе його до кінця. Адже тоді вона втратить мету свого життя. Більше того, такий співробітник може зробити зі звичайної людини – залежну, для того щоб її врятувати. Зауважимо, що також велика кількість людей, які хочуть, щоб їх рятували, вони підсвідомо шукають таких співзалежних працівників служби.
– Ми повинні бути впевнені, що волонтери, які працюють у нашій команді, справді допомагають людям, а не заважають. Насамперед, той, хто допомагає, повинен розуміти сам для себе: навіщо йому це потрібно. Потрапити у число наших волонтерів не так-то просто. У нас суворий відбір і, передусім, ми віддаємо перевагу охочим, які міцно стоять на ногах у своєму житті, – далі говорить керівник проекту.
Волонтер не є співробітником, який одержує зарплату. Крім того, у нього є своє життя, робота, навчання. Ця діяльність повинна легко поєднуватися з повсякденним життям. Тому навантаження на одну людину не може перевищувати 1-2 дні на місяць. Для того щоб волонтери могли виконувати своє завдання, команда повинна бути великою – мінімум 50 чоловік.
60 відсотків від складу волонтерів, задіяних у проекті, становлять професійні психологи, половина з яких – фахівці дуже високої кваліфікації, які мають психотерапевтичну освіту, які давно працюють у цьому напрямі, які мають свою клієнтську базу. Якщо ж людина приходить у команду і не є психологом, то, перебуваючи у команді професіоналів, дуже швидко набуває певних навичок й удосконалюється.
Базові принципи роботи будь-якого телефону довіри – анонімність абонента і консультанта, конфіденційність, толерантність, грамотне управління розмовою – дотримуються і у роботі Одеського телефону довіри. Абонент і консультант не повідомляють особисті дані, останній працює під псевдонімом. Якщо співробітник зустрічається з абонентом, його робота у службі припиняється. Був випадок, коли дівчина-волонтер все-таки зустрілася з абонентом – так з'явилася родина. Звичайно, це один щасливий випадок на мільйон. Як правило, нічого доброго від таких зустрічей не виходить.
Номери телефонів при розмові не фіксуються, а бесіди не записуються. Абонент може у будь-яку мить перервати розмову, а за певних умов це може зробити і консультант.
Гадаємо, найкраще роботу ОМТД можуть охарактеризувати ті, хто туди звертався.
«Я одного разу телефонувала на телефон довіри, – пише на Одеському форумі дівчина, яка назвала себе «Одеською фіалкою». – Можу з упевненістю сказати, що мені це допомогло. Іноді бувають такі переживання, якими не можеш ні з ким поділитися, і можливість хоча б озвучити їх виявляється надзвичайно корисною. Коли я, близько 20 років тому, уперше вдалася до допомоги телефону довіри, мені було однаково, професіонал на іншому кінці проводу чи ні. Головне, що люди, які там працюють, виявляються компетентними в наданні емоційної підтримки. Тому особисто я дуже вдячна цій службі за ту важливу і потрібну роботу, яку вона виконує, а не за звання і регалії її співробітників.
Нагадуємо номер Одеського міського телефону довіри – 700-24-94. Працює з 19.00 до 08.00.
