Система охорони здоров’я в Україні потребує реформування. Це апріорі. Адже вона далека від європейських стандартів і за кадровим забезпеченням, і за матеріально-технічною базою, і за професійною етикою. Але яким чином і якою ціною має впроваджуватися реформа? Ці запитання тривожать кожного, хто має проблеми зі здоров’ям. Очевидно, що зараз, коли питання набуло неабиякої актуальності, всерйоз занепокоїлися люди. Адже влада на місцях (не без згоди згори) взялася за втілення медичної реформи в життя навіть в непілотних регіонах. Люди стривожені, що забігаючи поперед воза, не маючи ні аналізу результатів пілотних проектів, ні чіткого плану дій, можна не тільки довести до коматозного стану медичну галузь, а й втратити значну кількість населення, заради якого і задумана медична реформа. А що кажуть фахівці?
– Основні концептуальні напрями реформування охорони здоров’я передбачають розмежування первинного, вторинного та третинного рівня подання медичної допомоги, визначення переліку послуг відповідно до рівня допомоги. Первинна медична допомога – амбулаторна, яка подається лікарем загальної практики за місцем проживання. Вторинний рівень характеризуватиметься як амбулаторною, так і стаціонарною допомогою, причому здійснюватимуть її лікарі вузького профілю. Третинний рівень – це високоспеціалізована допомога, з використанням високотехнологічних медичних засобів, – пояснює суть реформування головний лікар центральної районної лікарні Микола Поліщук.
Він переконаний, що реформування медичної галузі – необхідна справа. Але для цього потрібно створити матеріально-технічну базу, соціальні умови, інтенсивно впроваджувати кадрову політику, привести до належного стану дороги. Тобто – провести великий підготовчий обсяг робіт, а вже потім впроваджувати зміни. Тому сьогодні ще багато завдань стоїть і перед владою на місцях, і перед медичними фахівцями.
Кадровий голод у галузі медицини особливо відчувається в Кодимському районі. Так, не всі щойно створені амбулаторії загальної практики сімейної медицини мають лікарів. Але це питання, за словами голови райдержадміністрації Валерія Маньковського, – на контролі керівництва району та райлікарні. Вже відбулася предметна розмова з керівниками Одеського та Вінницького медичних університетів, і нинішнього року очікується поповнення лікарень спеціалістами.
В межах «Народного бюджету» значно покращилася матеріально-технічна база сфери медицини Кодимського району. З ініціативи голови Одеської облдержадміністрації Едуарда Матвійчука минулого року технічний парк поповнився ще одним автомобілем «швидкої допомоги», багато медичного інвентаря отримали ФАПи і амбулаторії, всі медичні заклади стовідсотково забезпечені холодильниками. В нинішньому році ЦРЛ отримала апарат штучної вентиляції легень новонароджених, у якому район мав нагальну потребу. На ці цілі залучаються кошти і райбюджету, і благодійницькі. Особливо відчутна допомога депутата Одеської обласної ради Миколи Сорочана, депутата райради Михайла Погорілого, директора ТОВ «Зернятко» Анатолія Піщанського. Загалом придбано медапаратури у район на суму понад півтора мільйона гривень.
Однак це не означає, що на одну проблему стало менше. Питання матеріально-технічного забезпечення залишається для глибинки актуальним. Так, наприклад, у районі немає томографа, а найближчий у Котовську. Проте дістатися туди можуть тільки більш-менш здорові люди. Хворого ж трясти дорогою, яка рясно усіяна суцільними ямами, – небезпечно для життя. Тому в районі з нетерпінням чекають медфахівців обласного центру, які можуть надати кваліфіковану консультацію та допомогу.
Згідно зі статтею 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Однак наявність проблем стає на заваді її виконанню. І хоча в потребі реформи медичної галузі ніхто не сумнівається, та, як вважає більшість медичних фахівців, з якими довелось розмовляти, методи реалізації нинішньої реформи можна і потрібно удосконалювати. Серед іншого не можно допустити дублювання функцій центрів первинної медико-санітарної допомоги і вже діючих станцій «швидкої».
Для того, щоб потрапити на консультацію до лікаря, мешканцям багатьох сіл доведеться долати десятки кілометрів бездоріжжя до найближчої амбулаторії. А щоб потрапити до вузькопрофільного фахівця, потрібно буде мати направлення від сімейного лікаря. Відсутність доріг і автомобілів «швидкої допомоги» у сільській місцевості ставить хрест на, здавалося б, доброму задумі: за 10 – 20 хвилин екстрена медична допомога. Крім того, сьогодні «швидка допомога» доступна для кожного, чого не можна сказати про екстрену, яка вимагатиме значних затрат коштів.
– Усі перетворення робляться задля того, щоб до людини, коли виникне така потреба, своєчасно прибула укомплектована, навчена, кваліфікована бригада екстреної медичної допомоги й подала допомогу в повному обсязі або вчасно госпіталізувала до лікарні. Ці перетворення неможливі в разі байдужого ставлення з боку суспільства та органів влади різних рівнів, – зазначила міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова в одному з виступів.
Не можна не погодитись, що реформа медицини, кажуть пацієнти, зважаючи на її нинішній стан, потрібна. Проте її реалізація поки що свідчить про необхідність доопрацювання і врахування найменших дрібниць, починаючи від капітального ремонту доріг і завершуючи змінами у свідомості як медичних фахівців, так і в цілому всього суспільства. Про шокову терапію можна вести мову, коли це тебе не стосується. А якщо від її застосування залежить здоров’я і навіть життя твоє і твоїх рідних, то наслідки – катастрофічні. Що ж, стан медичної галузі і справді ознака цивілізованості країни. Однак, тест на цивілізованість ми поки що ще не склали.
