Прогулюючись Старокінним ринком, мимоволі починаєш звертати увагу на вираз собачих писків. Він буває дуже різним. На одному читається безмежне бажання скоріше знайти нових господарів, а з ними – і нове, благополучніше життя. Інші з таємним побоюванням поглядають на всіх довкола, сподіваючись, що ще один покупець усе ж таки омине і не обере їх як свою нову іграшку. Адже собаки відчувають людей чудово, майже як маленькі діти.
Тут, на ринку, також стає особливо помітною подібність господарів з їхніми підопічними. Відчувається своєрідне братерство чотириногих, які не хочуть розлучатися із братами та сестрами, батьками. Тому головне – не додавати їм зневіри.


























