Близько 50 делегатів взяли участь у 15-й позачерговій конференції Арцизької районної спілки споживчих товариств. З доповіддю про підсумки господарсько-фінансової діяльності організації за 2012 рік і перший квартал поточного виступив голова райспоживспілки Анатолій Стоянов. Обговорено головне питання порядку денного – про реформування системи споживчої кооперації України, а також області. Перший заступник голови правління Одеської облспоживспілки Людмила Макарова, наголосила у виступі і на тому, що реалізація подальшого реформування Арцизької споживкооперації повинна бути спрямована на забезпечення її цілісності, свободи в ухваленні господарських рішень, на високу ефективність господарської діяльності.
Голова Арцизької райдержадміністрації Іван Пітак відзначив продуктивну роботу керівництва райспоживспілки і висловив сподівання, що з підтримкою районної влади, організація працюватиме ще краще.
А через кілька днів ми з Анатолієм Федоровичем Стояновим зустрілися знову: запитань у мене до нього накопичилося немало. Та й мимохідь почута репліка жінок– реалізаторів, що розмовляють «Ніколи держторгівлі не вгнатися за приватною!» – спонукала мене до цієї зустрічі. Тим більше, що Арцизька райспоживспілка останні три роки одержує прибутки по мільйону гривень, а у минулому – навіть 1400 тис. грн. За цим показником у системі облспоживспілки вона на першому місці. За нею – хіба що Болградська, інші – далеко позаду. При цьому до бюджетів різних рівнів вона переказала понад 1 млн 670 тис. грн. Не знаю, як там із зарплатою у реалізаторів, але скарги чула часто: мало платять. В Арцизькій же споживкооперації середньомісячна зарплатня становить понад 1760 гривень. Можна б підняти її і вище, але, як сказав Анатолій Стоянов, так ми завтра можемо опинитися на вулиці. Звідси – і моє перше запитання:
– Якщо, Анатолію Федоровичу, усе так непогано – виконано бізнес-план валового доходу, у наявності зростання у торгівлі, у ресторанному господарстві, зростання роздрібного товарообігу загалом склало 117 відсотків – що ж Вас турбує? На конференції Ви сказали, що за всіма цими показниками криються серйозні проблеми. І це за умов режиму суворої економії коштів?
– Та тому, що зароблені наші кошти практично вимиваються постійно зростаючими тарифами, податками, іншими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю. Звідси – постійний дефіцит фінансових ресурсів, якого зазнає більшість наших організацій і підприємств. І потім, економія економії – різниця. Якщо заощаджувати тільки заради того, щоб вижити, ніколи світло у кінці тунелю не побачиш. Ми – за економію для розвитку. Це наше цільове завдання. Щоб і пайовики захищені були. Виходячи із своєї чималої практики, скажу, що для досягнення рентабельної роботи за умов зростання цін і збільшення витрат, треба будувати свій бізнес-план з урахуванням зростання не менш 15 – 20 відсотків і відповідно до своїх програм. При цьому враховувати все – фондовіддачу основних коштів, обсяг товарообігу на квадратний метр торговельної площі, виторг на одного працюючого, коефіцієнт оборотності обігових коштів. Тобто те, що є критерієм розрахунків рентабельної роботи. Хоча 15 – 20 відсотків – не догма.
– Ви цікаве словосполучення вжили – «якість обсягу товарообігу». Це як?
– Знаєте, можна дати обсяг на одній горілці. Але чи буде задоволений покупець? Ні, потрібен різноманітний асортимент товарів, щоб не їхати за 35 – 40 кілометрів у район за банкою майонезу. І магазин теж повинен відповідати духу часу. А нашим багатьом торговельним будинкам по 50 – 60 років. Ми не встигаємо їх ремонтувати. І торговельне, технологічне обладнання не в найкращому стані. Тому і вкладаємо у реконструкцію та модернізацію великі гроші. Торік, наприклад, – понад 770 тис. грн. Сьогодні ми вже можемо пишатися оновленими центральним рестораном «Південний», багатьма кафе-барами та магазинами у місті і селах. І все-таки змушений визнати, що до конкурентоспроможного стану за умов ринкової економіки споживкооперації все-таки ще далеко. Занадто багато втрачено за роки незалежності. Непробачно мала частка споживкооперації на ринку роздрібної торгівлі. Але ми самі в цьому винні, не зуміли оперативно адаптуватися до нових умов господарювання.
Тепер намагаємося з цього становища вийти. Сьогодні у нас працює комісія з повної інвентаризації всього майна. Це дозволить визначити той його мінімум, який забезпечить діяльність районної споживкооперації.
– Анатолію Федоровичу, свого часу я була пайовиком. Але навряд чи можна мене було назвати активним учасником у житті споживкооперації. Хоча у її магазинах товари я купувала і відвідувала збори.
– Багато людей і цього не робили. Та як раніше ставали пайовиками? Приходить людина до магазину, а на прилавку – дефіцитний товар. Але тільки для пайовиків. Людина одразу робить внесок – і от вона уже пайовик. І виходить: кількість є, а якості немає. Ми багато разів через відсутність кворуму збиралися по кілька разів, щоб розв'язати важливе господарське питання. Але сьогодні практично завершена перереєстрація пайовиків. Їх, як і раніше, до півтори тисячі. Але тепер вони розділені на тих, хто свідомо хоче брати участь у господарсько-економічній діяльності своїх споживчих товариств і має право голосу, і асоційованих, пасивних. По суті, споживкооперація повертається до своєї первісної іпостасі – задоволення потреб пайовика-споживача.
За великим рахунком, від реформування та адаптації до умов ринкової економіки і нового законодавства всієї системи споживкооперації залежить її доля. Ось чому Арцизька районна споживкооперація активно долучилася до цього процесу, орієнтуючись тільки на успіх.
