Чи бути Україні в Європі?

18 травня в «ОВ» було опубліковано статтю доцента Сергія Глєбова «Чи перетвориться день Європи в Україні на сторіччя української державності?» Автор міркував про проблеми, пов'язані з передбачуваним вступом України до Європейського Союзу. Тема ця в нашому суспільстві актуальна, тому ми попросили наших читачів висловити свою точку зору. 

«Уважаемая редакция! На протяжении последних пяти лет постоянно читаю «ОИ». Признаться, больше с удовольствием, потому что вы, пожалуй, единственная газета, где соблюдается плюрализм мнений. Пользуясь случаем, хочу огорчить евролюбов, да, наверное, и автора, который тяготеет к Европе. Я категорически против вступления нашей страны в Европейский Союз. Постараюсь оперировать фактами. Возможно, господин Глебов и наши читатели со мной согласятся. 

О какой Европе может идти речь, если многие страны, вступившие в этот союз, начали влачить жалкое существование? У меня в Латвии живут мои бывшие соседи по Одессе. Скорее, не живут, а существуют. Их дети, пользуясь паспортом ЕС, разбежались в западные страны. Первое время вроде бы и работа была, и платили более-менее. А потом, когда в Италии началась безработица, старший сын возвратился домой, в Латвию. Если раньше в этой маленькой стране еще работали предприятия, то со вступлением в ЕС они практически разрушены. Работать негде. Своих промышленных товаров, как раньше, уже нет. Второй их сын (тоже, как и первый, с высшим образованием) тяжко работает в Швейцарии, а получает он там как второсортный человек, потому что грядет безработица и стараются как-то удержать хотя бы своих соотечественников. И вот сейчас перед ним дилемма – возвращаться домой или искать другую страну?

Еще один пример. В той же Латвии подорожали все коммунальные услуги, их приближают к европейским. Оказывается, мои соседи из-за дороговизны вынуждены экономить абсолютно на всем: трудно себе представить, что все члены семьи, не меняя воду, принимают одну и ту же ванну, в этой же воде стирают темные вещи, моют ею пол и сливают туалет. Так мы, одесситы, еще роскошно живем? Хотите жить, как в Прибалтике – ратуйте за ЕС. Я уж не буду говорить о том, какое неприятие Европейского Союза в Болгарии, Италии, Греции, Венгрии... Многие наши соотечественники, ныне граждане Германии, часто вспоминают нашу украинскую, неевропейскую, страну.  Да не о ЕС нам надо сегодня говорить, а о том, как сохранить украинскую плодородную землю, открывать заводы и фабрики, беречь наши природные ресурсы – я уверена, что только таким образом, идя своим путем, с нашими природными богатствами и трудолюбивым народом, мы можем стать поистине одной из самых богатых европейских держав, какой Украина и была в составе Советского Союза. Но пришла к выводу, что вступление Украины в ЕС выгодно богатым, а не простым людям. В составе Европейского Союза богатые становятся богаче, а среднестатистические граждане – беднее. 

Чтобы там, наверху, приняли решение, с кем и куда нам идти, прежде всего надо бы посоветоваться с народом. А для этого, на мой взгляд, необходим референдум. Но до референдума хотелось бы почитать как можно больше газетных статей, увидеть телепередач – не однобоких, агитирующих только в одну сторону. Кто-то может мне сейчас возразить: но вы же не жили в стране ЕС, почему такой негативный настрой? Не жила. Но там живут мои бывшие коллеги, соседи, да и родственники есть, многие из которых мечтают возвратиться в Украину, неевропейскую страну. Уверена, что нас спасет только Таможенный союз. Правда, молодое поколение, одурманенное лекциями и уроками в школах, меня не поддержит. И все потому, что вся агитация идет од-но-бо-ко! Спасибо редакции за возможность высказаться.

Ирина Соколенко, г. Одесса»

* * *

Один из приверженцев Европейского Союза, наш земляк-одессит, который так и не решился назвать свою фамилию и указать адрес, высказывает такую мысль: «...Жили мы с Россией столетия и всегда хуже европейских народов. Мы вышли победителями в последней войне, но и теперь вместе с Россией живем хуже побеж­денных европейских народов. Давайте поживем в союзе с европейскими народами. Может там нам повезет?!..»

* * *

«Я живу в селі і відношу себе до так званої категорії пересічних громадян. Чи маю я повне уявлення з приводу того, що дасть Україні, зокрема мені особисто і таким, як я, вступ до ЄС чи, скажімо, приєднання до Митного союзу або до інших економічних альянсів?  Тільки в загальних рисах. Можу процитувати декілька штампованих висловів. Ось один з них: для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Це щодо економічних перспектив. У політичній площині інтеграція України в ЄС пов’язана зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Ці окреслені перспективи варті того, аби прагнути їхнього втілення. Проблема, на мою думку, в іншому: чи готова Україна бути європейською державою зі своїми численними «мінусами». Ми на даний час економічно не конкурентоспроможні, тому європейський ринок або нас не прийме, або ж добряче відтіснить.  

Люди старшого покоління, за сформованими ще в роки радянських часів поглядами, прагнуть об’єднання з  Росією. Звісно, тут спра­цьовують ностальгічні нотки і бажання повернути  втрачені «добрі часи».  Частина наших громадян – за невеличкі асоціації, як от співтовариство Росія, Білорусія, Казахстан та Україна.  Разом з тим молодь в основному – за європейський вибір. Їх на це націлюють ще в школі, адже до Дня Європи проводяться різноманітні заходи, що сприяють формуванню позитивного іміджу життя європейських країн. Молодь хоче все і одразу, тому і прагне жити за кордоном, зважаючи на вищий рівень матеріальних статків.   

Та разом з тим жити лише сьогоднішнім днем не можна. Варто думати про перспективу. Якщо за географічним розташуванням Україна – центр Європи, то чи варто шукати інших шляхів. Потрібно лише економічно підтягнутися до європейських стандартів. Люди ж у нас працьовиті і землі – родючі. Таки хочеться піднятися на вищий рівень життя, особливо нам – мешканцям сіл. Дороги, освіта, медицина потребують будівництва, змін та реформ. Та європейці навряд чи до нас приїдуть наводити лад, потрібно це робити самим.

Таке важливе рішення щодо вступу України до ЄС потрібно вирішувати нам, українцям, разом. Маю на увазі, що владі обов’язково потрібно порадитися з народом, бо це справа всіх і кожного. 

Людмила Волошина,  Савранський район»

* * *

«Сегодня данная тема приобретает особую актуальность и остроту, хотя о членстве Украины в Евросоюзе говорить рано. Если проводившиеся ранее социологические опросы свидетельствовали, что симпатии соотечественников относительно Европейского Союза и Таможенного союза разделялись примерно поровну, то недавно Центр им. Разумкова опубликовал новые цифры. Последние результаты относительно мнения украинцев по внешнеполитическому курсу нашей страны несколько изменились. Оказалось, что многие считают более выгодным курс на евроинтеграцию. Так, больше 41% опрошенных украинцев считают европейские условия более благоприятными для инновационного развития Украины, немногим менее 27% отдали в этом вопросе предпочтение Таможенному союзу. 

Мой однозначный выбор нацелен в сторону евроинтеграции. Причем среди главных задач развития Украины в этом направлении вижу сохранение национальной идентичности и многообразия культур нашей страны, реализацию и защиту прав и свобод граждан.

Недавно Верховной Радой в спектре евроинтеграционных условий принят Закон относительно реализации государственной антикоррупционной политики. На очереди другие законы, с помощью которых украинское общество научится в будущем взыскательно соблюдать демократические принципы. Необходимо, чтобы по-европейски работали суды, чтобы судейство было неподкупным, чтобы протоколы о коррупции составлялись буквально по всем виновным, а не в отношении лишь определенных лиц. А защита каждого человека должна соблюдаться строго в соответствии с действующим законодательством.

Недавно мне довелось побывать в Гамбурге, Кель­не и ряде других городов Германии. Во время поездки я внимательно изучал европейский подход по многим направлениям. Скажу о налогообложении работы субъектов предпринимательства. Например, в Германии не платят НДС до тех пор, пока товар не будет реализован. В нашей стране пока наоборот:  произвели товар, заплатили НДС и ждем его реализации. Удивил и порадовал уклад европейской жизни, уровень культуры и хозяйственности. Например, качество автомобильных дорог. Или как в Германии «на опережение» работают дорожные службы в ожидании снега, дождя, урагана. Но главное, поразил уровень соблюдения демократии в Европе. Конечно, после увиденного считаю, что построение правового государства необходимо, в первую очередь, нам самим.

Игорь Александрович Величко, г. Белгород-Днестровский, юрист, соучредитель юридической компании «Велор»

Від редакції

Протягом декількох днів до редакції телефонували наші читачі. Одні живуть надією на поліпшення соціально-економічного життя України після її вступу до ЄС, інші категорично не підтримують цієї ідеї, висловлюючи надію на те, що Україна вступить до Митного союзу. Треті вагаються, звертаючись із проханням дати вичерпну інформацію, наскільки нам вигідний вступ до ЄС. 

Редакція дякує всім читачам і за листи, і за телефонні дзвінки, а загалом – за виказану цікавість до резонансної статті доцента Сергія Глєбова. Сподіваємося, що ми ще повернемося до цієї актуальної теми.

Выпуск: 

Схожі статті