У прес-центрі ІА «Одеса-медіа» пройшла прес-конференція, присвячена нападам на бригади «швидкої» у Запоріжжі та Одесі, у результаті яких загинули люди. Її учасники – голова обкому профспілки медичних працівників Галина Кокшарова, завідувач кафедри психіатрії з курсом медичної психології ОНМедУ, професор Валерій Бітенський, головні лікарі обласного та міського психоневрологічних диспансерів Анатолій Волощук і Олег Карпенчук, заступник начальника управління громадської безпеки ГУ УМВС України в Одеській області, полковник міліції Дмитро Кучеренко – говорили про недосконалість законодавства стосовно психічно нездорових громадян і про те, що все ж таки можна зробити, щоб захистити медиків, які не знають, з якою ситуацією вони зіткнуться, прибувши за викликом.
Галина Кокшарова цілком справедливо зауважила, що захисту сьогодні потребують не лише лікарі «швидкої». Є туберкульозні відділення лікарень, де на лікуванні перебуває багато людей, які прибули з місць позбавлення волі. Лікарів вони там, що називається, не вітають, і встановлюють закони зони з усіма наслідками, що випливають звідси. Різних нападів постійно зазнають медики прийомних відділень лікарень. І про дану проблему зараз заговорили лише тому, що загинула фельдшер бригади «швидкої».
– Треба оснастити найбільші лікарні міста, які приймають пацієнтів по «швидкій», «тривожними» кнопками, – підкреслила Галина Василівна. – Це дозволить оперативно викликати міліцію, якщо відбудеться якийсь інцидент. І варто повернутися до практики минулого часу, коли бригада «швидкої» знала, що їде до психічно хворої людини. У такому випадку медиків повинен супроводжувати працівник міліції. Адже 80 відсотків працівників у медицині – це жінки. Протистояти хворому, розлютованому та неадекватному, а часом і озброєному чоловікові вони не в змозі. Захищаючи права пацієнтів на конфіденційність інформації про їхнє психічне здоров'я, не можна створювати загрозу життю для тих, хто надає їм медичну допомогу.
Анатолій Волощук розповів про плани переведення більшості пацієнтів психоневрологічних диспансерів на амбулаторний характер лікування – тобто приймати пігулки вони зможуть вдома, не лягаючи для проходження курсу лікування до стаціонару. Пов'язано це зі значним недофінансуванням (на медикаменти пацієнтові психіатричної лікарні виділяється… 1 гривня на добу). Із 1200 людей, що знаходяться там на лікуванні, 300 – це психохроніки, які повинні перебувати у спеціалізованих інтернатах. Але інтернатів, та й місць у них, катастрофічно не вистачає. Грошей та нових лікувальних установ у найближчому майбутньому більше не стане, а робити щось треба. Тому й було взято на озброєння закордонний досвід, де хворі психіатричного профілю лікуються переважно не в стаціонарі, а амбулаторно.
Щоправда, Валерій Бітенський застеріг про можливий вибух агресії та насильства, якщо переможе такий підхід:
– В обласній психіатричній лікарні скоротили близько 700 ліжок. Це не означає, що хворих стало менше. Не вистачає коштів на забезпечення їх лікування. Адже в гострих випадках на ліки пацієнтові потрібно приблизно 100 доларів на тиждень, для психохроніків – близько 30 доларів. Держава не забезпечує цього. Але якщо в стаціонарі хворого можна було змусити виконувати призначення лікаря та приймати ті препарати, які все ж таки були в наявності, то в умовах амбулаторії він купувати і приймати ліки не стане. Як наслідок, почнуться рецидиви захворювання. А психічно нездорова людина у такому стані, перебуваючи в соціумі, у будь-яку мить може стати небезпечною. Крім того, кількість неврозів стрімко зростає. Суспільство стає усе більш психічно нестабільним. Це теж не можна не брати до уваги.
Олег Карпенчук повідомив, що обласним управлінням охорони здоров’я ухвалено рішення маркірувати адреси, які можуть стати потенційно небезпечними для медиків. Йдеться про визнаних хворими судом або пацієнтів, які перебувають на амбулаторному лікуванні, із психічними недугами, про людей з тяжкими психічними та особистісними розладами. Усього по області це близько 5 тисяч чоловік. З медиками «швидкої» до них на виклик поїдуть працівники міліції.
Дмитро Кучеренко вважає, що в лікарнях можна обійтися і без «тривожних» кнопок, встановивши турнікети та камери спостереження. Це на 10 – 15 відсотків знижує рівень агресії.
Але варто відзначити, що караванського стрільця в Києві відеоспостереження та наявність охорони не зупинили. І розробляючи сьогодні заходи захисту для медичних працівників, не можна забувати про зростання кількості зброї у громадян. Не можна забувати і про взаємини між родичками, що стали жорсткішими. Вже нікого з медиків не дивує ситуація, коли, приїхавши за викликом до літньої людини, вони зустрічаються з агресивним небажанням родичів його шпиталізувати. Причина досить банальна – вони не хочуть витрачати кошти на лікування старої людини, чекають його смерті, щоб розділити або продати квартиру. Квартирне питання не просто зіпсувало, а спотворило людські душі, викорчувало з них останні паростки милосердя. І врятувати старенького в такій ситуації, все ж таки довізши його до лікарні, бригаді «швидкої» без сторонньої допомоги буває досить проблематично. Крім того, медикам треба бути готовими ще й до наступних скарг родичів про перевищення лікарями своїх повноважень. Невже все зведеться до того, що бригаді «швидкої» буде простіше поїхати геть, ніж все ж таки постаратися допомогти хворому, життя якого не надто цінне та цікаве його родичам?
На завершення варто сказати про те, що напади на медиків послужили своєрідним індикатором катастрофічної ситуації в нашому соціумі. Крім зростання загального рівня нервового, готового розрядитися у будь-яку мить, напруження, доводиться враховувати і перебування на волі без необхідного лікування великої кількості людей з різними психічними розладами. Такі наслідки масового закриття стаціонарів психіатричних клінік. Усе це замикає страшне коло взаємної агресії. Потрібні дуже серйозні та продумані заходи, насамперед, з боку держави, спрямовані на урівноваження ситуації. Спроба ж перекласти проблеми надання ефективної допомоги психічно хворим та захисту від них оточуючих лише на місцеві органи влади ні до чого доброго не призведе.
