Які твої дії, коли звучить Гімн твоєї Батьківщини? Стоїш, поклавши праву руку на серце? Я теж. Однак так чинять не всі. У багатьох людей не вистачає розуміння моменту, щоб цієї урочистої миті не розмовляти, а з трепетом у душі пошанувати символ рідної країни. Що це? Звичайне невігластво?
Не кожен уміє любити. Тим більше, любити свою країну і заможну, і злиденну. А патріотизм – це насамперед любов до рідної мови, культури, традицій, відповідальність за збереження навколишнього середовища, потреба дати, а не вимагати, міжнаціональна повага, прагнення працювати на добро рідної країни, свого народу. Хто ж має допомогти виховати справжніх патріотів своєї Вітчизни? Насамперед сім'я, школа, скажете ви. Я теж такої думки.
У Кодимській школі-ліцеї патріотичному вихованню приділяється значна увага. Пріоритети – шанобливому ставленню до героїчних сторінок, до подвигу нашого народу у роки Великої Вітчизняної війни. Тут вражає не тільки змістовно оформлений стенд Бойової слави. Щоразу у школі тематично облаштовується фойє до річниці Великої Перемоги, проходить місячник оборонно-масової роботи та військово-патріотичного виховання, провадяться бесіди, диспути, метою яких є зміцнення і поглиблення найцінніших громадянських якостей молодого покоління, формування їх активної життєвої позиції, спрямування процесу самовиховання патріота-українця.
Часті гості в школі ветерани війни та військовослужбовці, воїни-інтернаціоналісти, учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Операція «Солдатські могили», огляд художніх та документальних фільмів про Велику Вітчизняну війну, веломарафони, прибирання солдатських могил, обелісків, пам’ятників, участь у Почесній варті біля меморіалів полеглим, біля Прапора Перемоги дають змогу школярам долучитись до великої справи.
У районному історико-краєзнавчому музеї учні знайомляться зі зразками матеріальної та духовної культури нашого народу. Це сприяє військово-патріотичній, пошуково-краєзнавчій, спортивно-масовій та культурно-просвітницькій роботі.
– Співпрацю з Кодимським історико-краєзнавчим музеєм важко переоцінити. Екскурсії до кімнати Бойової слави наших учнів вже стали традиційними. І не тільки у переддень свята Перемоги. Ми тут часті гості. Адже експозиції періодично поповнюються новими експонатами, і працівники музею охоче знайомлять з ними відвідувачів, проводять змістовні екскурсії, – розповідає заступник директора з виховної роботи Людмила Іванова.
Учнівська молодь цієї школи бере активну участь у туристичних та краєзнавчих експедиціях, у діяльності Малої академії наук і досягає високих результатів. Наприклад, торік науково-дослідницька робота «Моя земля – земля моїх батьків» учениці цієї школи Ані Петришиної посіла перше місце в області.
Всі ці заходи, на думку директора школи-ліцею Зінаїди Дунаєвської, сприяють патріотичному вихованню, формують в учнів національну і громадянську свідомість, повагу до законів України, Конституції України, традицій та історії свого народу, батьків, активну життєву позицію.
– Наша мета – виховання особистості з високою національною і громадянською свідомістю, фізично і психічно здорової. Для досягнення цього ми спираємось на загальнолюдські цінності, такі як трудівнича сім'я, Батьківщина, творчість, земля. Так формується особистість з активною творчою й соціальною позицією, високими моральними якостями, яка уміє дбати про своє здоров'я, прагне до знань і має певний життєвий досвід, тобто готова до суспільного життя, – зазначає Зінаїда Дунаєвська.
Поцікавилася я і думкою школярів. Майже всі, з ким довелось говорити, ставили на перше місце патріотичні почуття, загальнолюдські цінності, національну гордість, якості громадянина – патріота. Отже, зерна, посіяні вчителями, проростають!
Повагу до Конституції України, законів України десятикласники вважають обов’язком кожного. Більшість старшокласників вже ознайомлені зі статтями Основного Закону і наполягають на необхідності їх дотримання. Розділ про права, свободи та обов’язки має право на життя, та й загалом, кажуть вони, переписувати нічого не потрібно. Потрібно просто жити і працювати за Конституцією, сприяти громадському миру і злагоді як у своїй громаді, так і загалом у суспільстві. Це мали б розуміти дорослі, стверджували школярі.
Тоді подумалось: красиві діти в нас ростуть… Маю на увазі не тільки красу зовнішню, а й внутрішню, де не рідкість духовне багатство і безкорислива любов до свого краю. Поки що…
