Своєрідним відкриттям цього року для мене стало спілкування із сільським головою Першотравневого Віктором Григоровичем Чорним, з яким, щоправда, був знайомий і раніше. Я був вражений не лише широтою і глибиною його поглядів щодо дуже великого спектру питань, але й ставленням до життя, коли на перший план справді ставляться не власні інтереси, а громади.

– Соромно зізнаватися, але у 2006 році я став сільським головою випадково, – розповідає 

В. Чорний. – У мене навіть не було власної програми і бачення розвитку села. Погодитися на цю посаду мене попросили односельці, яких я шаную. До цього, будучи за освітою інженером-механіком, я майже п'ять років працював викладачем в Ізмаїльському сільськогос­подарському технікумі, де мене влаштовувало практично все, зокрема і зарплата.

Однак пробувши на новій посаді близько року і підібравши собі команду однодумців у складі членів виконкому, Віктор Григорович, що називається, увійшов у роль.

– Так, звичайно, у порівнянні з часами, коли в Першотравневому було потужне базове господарство, – відзначає сільський голова, – розбудовувати інфраструктуру зараз стало набагато складніше. Тим більше у такій глибинці, якою є наш населений пункт (50 кілометрів від Ізмаїла). Але сидіти просто так, склавши руки, не ставлячи перед собою надзавдань, я не можу. Тому що так мене виховали батьки.

Підтримали Віктора Чорного і Микола Ратушненко, який представляє в райраді інтереси Пер­шо­травневої громади, і члени виконкому. І як надзавдання вони обрали реконструкцію технічного водогону. Адже для сільської місцевості, мабуть, це одне із найактуальніших питань. Стабільно налагоджений полив дає можливість займатися вирощуванням овочів. І як показує практика, у тих населених пунктах Ізмаїльського району, де проблему зі зрошенням землі-годувальниці розв’язано, то там відповідно й вищий життєвий рівень населення. Як один з показових прикладів – село Утконосівка, де фактично немає відтоку місцевих жителів на заробітки.

– Звичайно, ми добре усвідомлювали, яке ставимо перед собою масштабне і заморочливе завдання, – згадує В. Чорний. – Спочатку проектно-кошторисну документацію на водогін ми замовили ще у 2007 році. З того часу, як кажуть, багато води збігло: крім зростання вартості кошторисних робіт, кілька разів перероблявся і сам проект. Дуже допоміг нам справжній професіонал Тимур Антонов, який багато років пропрацював у Ізмаїльському управлінні водного господарства, а також Ганна Блошенко та очолюване нею підприємство щодо виготовлення проектів «Еленсан». Протягом усіх років вирішувати складні питання у владних коридорах нам допомагав наш земляк – депутат Верховної Ради шостого скликання Павло Унгурян.

Але, звичайно, одним з переломних моментів стала реалізація проекту «Народний бюджет». Під цю програму в 2012 році вдалося залучити на реконструкцію водопроводу із центрального бюджету 700 тисяч гривень. Ще 67 тисяч гривень було додано як співфінансування із сільської скарбниці. І вже до жовтня минулого року всі ці кошти були успішно освоєні: придбано пластикову трубу ПВХ довжиною 1200 метрів, діаметром 315 міліметрів, зроблено 9 криниць. Про обсяги виконаної роботи красномовно свідчить той факт, що через кожні 6 метрів труби зкладалися.

– Розріз труби дозволяє пропускати до 650 – 700 кубів води за годину, – роз'яснює Віктор Григорович. – Усього під ріллею – 300 гектарів, з них під поливом – 98 гектарів. Так от, пропускна здатність труби дозволяє заповнювати ці обсяги за 5 днів при десятигодинному режимі. А з урахуванням того, що зараз намітилася тенденція на краплинне зрошення (що у порівнянні з традиційним відкритим способом дає солідну економію), у нас поливні можливості виявляться навіть із надлишком – до 35 відсотків. Я дуже сподіваюся, що вільна земля тепер знайде господарів. І до Першотравневого повернуться односільчани, які виїхали на заробітки. 

Цього року перед громадою і сільським головою вже поставлено завдання щодо розгалуження водогону по присадибних та інших ділянках. З цією метою було створено громадську організацію «Нептун-7». Так, на сьогоднішній день існують певні складнощі щодо збору коштів, однак сільський голова Першотравневого впевнений, що завдяки потужностям насосної станції, що дозволяє вже зрошувати без «розведення» до 15 – 20 га, односільчани переконаються у можливостях відновленого технічного водогону, і тоді село на усі 100 відсотків буде під поливом. І, знаючи вдачу Віктора Чорного, сумніватися в тому, що поставлену мету буде досягнуто, не доводиться.