Виявляється, квитки, легально куплені у місті Роздільній в касі, що розташована на площі, з якої йдуть автобуси на Одесу, «липа»!
До відправлення о 14.30 залишалося хвилин 10. Касир взяла 25 гривень і дала звичайний аркуш паперу із сіточкою, – такі можна на принтері штампувати сотнями. На папірці стояла чорнильна печатка зі словом «Роздільна».
– А кругла печатка підприємства-автоперевізника? – запитав я.
Касирка поставила поруч ще одну таку ж чорнильну блямбу і відповіла:
– Усе. Більше нічого немає.
З'ясовувати деталі на місці було ніколи. Але, думалося, на кінцевому пункті маршруту – на автостанції «Привоз» виправлять цю ситуацію. Із цим і піднявся на третій поверх до директора. Довідавшись у чому справа, секретар професійно опустила очі. Потім вона так само кинула трубку, уміло обірвавши спробу довідатися по телефону ім'я директора а/с «Привоз». Вона що, навчена такій поведінці начальством? Можливо, рішуча відмова від спілкування – це метод розв'язання конфліктів з пасажирами, негласно затверджений шефом на даній автостанції?
Тим часом хлопець, що сидів у кабінеті, попиваючи каву, у відповідь на мою розповідь кинув: «Треба їхати до Роздільної і там розбиратися». На запитання, чому він не може поставити печатку і у такий спосіб завірити квиток, потрібний для фінансової звітності в редакційній бухгалтерії, він пригрозив: «Зараз охорону викличу».
Я пред'явив посвідчення працівника газети. Він у відповідь відрекомендовуватися не став. Хоча, якщо в нього є повноваження давати розпорядження охороні, він явно з керівного складу автостанції. І йому за статусом належить назвати себе в офіційній розмові. Після виявилося, що його ніхто не пам'ятає і не знає, немов такої людини й не було. Цікаво все ж таки довідатися в директора а/с «Привоз» Дениса Коваля, що це за адміністративний його соратник, який замість того, щоб вирішити непорозуміння, має намір випроводжувати журналіста під конвоєм, щоб той йому не допікав.
А може, і не лише непорозуміння? Якщо невідомий працівник автостанції буквально силовим чином припинив можливість проведення журналістського розслідування, то питання залишилися. Чому автоперевізник з Роздільної не ставить печатку на квитки при проїзді у своїх автобусах? Там що, не ведеться облік пасажирів? Кому тоді до кишені пішли 25 гривень, заплачені у касі, минаючий касовий апарат? Чи на маршруті працює лівак, і а/с «Привоз» приймає нелегальний автотранспорт?
Якщо ж договір між автостанцією та перевізником є, то хто відповідає за такі фінансові трюки? Адже невідомо, скільки людей їздять обдуреними, платячи невідомо кому. Або крім документально оформленого договору, є й усний, умови якого вже прояснювати повинна не преса, а відповідні органи? Не за законом якось виходить…
