Молоді на ринку праці завжди було нелегко. Так, з одного боку – є властива цьому віку незгасна енергія і ще не свіжі у пам’яті теоретичні знання, отримані в навчальному закладі, але з другого боку – немає жодних практичних навичок, що, звичайно ж, в умовах конкуренції з досвідченішими претендентами на робоче місце значно знижує шанси. Виходячи з викладеного, стає зрозуміло, що цій віковій групі населення обійтися без допомоги з боку держави неможливо. Закон України «Про забезпечення молоді, яка одержала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем» набув чинності ще 2004 року. Щоправда, у 2007 році він був призупинений. Однак 2008 року після виходу у світ ще одного нормативного акта – Постанови КМУ № 223 від 19 березня, вищезгаданий Закон з деякими змінами знову набув чинності за традиційною схемою. Фінансування роботодавців, які за направленням служби зайнятості приймали на роботу безробітну молодь на перше робоче місце, здійснювалося за рахунок страхових коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Раз на рік ці витрати відшкодовував Державний бюджет. Особливістю такої ситуації був той факт, що держава, за допомогою страхового фонду, відволікаючи кошти застрахованих осіб на користь раніше незастрахованої молоді, як би підтримувало цю незахищену частину населення у пошуку першого робочого місця. Варто відзначити, що увага фахівців центрів зайнятості в роботі з даною віковою категорією приділялася працевлаштуванню за певним списком професій як робітничої спрямованості (наприклад, електрозварник, електромонтер, кухар тощо), так і тих, що потребують вищої освіти (дошкільне виховання, соціальна педагогіка, педіатрія, ветеринарна медицина, екологія, туризм тощо). Таким чином, залучаючи до співпраці роботодавця, якому за дворічний договір щодо першого робочого місця гарантувалося відшкодування всіх витрат по зарплаті за перший рік, держава ще й намагалася збалансувати ситуацію між двома ринками: навчання (навчальних місць) і праці (робочої сили та робочих місць).
Не можна сказати, що цифри з даної позиції серед усіх показників, наприклад, Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості, завжди були значними. Але заради справедливості відзначимо, що та молода людина, яка справді хотіла легально працевлаштуватися, завжди знаходила тут підтримку. Так, лише 2012 року за нормами цього Закону перше робоче місце одержало 10 чоловік, на що, до речі, було витрачено 106 тис. 412 грн. Серед них – бухгалтери, економісти, кухарі, слюсар. Щоправда, за словами директора ЦЗ Володимира Довгаля, при працевлаштуванні молоді нерідко доводилося зустрічатися і з численними наріканнями з боку роботодавців. Справа в тому, що цій віковій категорії, на відміну від старших поколінь, все ж таки властива деяка легковажність. Молодь не так цінує своє становище та робоче місце, не так береже своє трудове реноме, і саме вона з тих або інших причин часто звільняється. Наприклад, минулого року дівчина пропрацювала у приватному кафе замість очікуваних роботодавцем двох років всього-на-всього 1,5 місяця. Затим ця дівчина кинулася влаштовувати особисте життя, і в кафе її вже більше не бачили. Відзначимо, що її офіційна зарплата становила 2,5 тис. грн, що, безумовно, для провінційного Ізмаїла є досить високою цифрою. А от молодий хлопець, працевлаштований слюсарем на стабільно працюючий Ізмаїльський універсальний механоскладальний завод, за два місяці до призову на строкову службу до армії самовільно вирішив більше на роботу в цех не ходити. Мотивом його вчинку було бажання, перед тим як його відправлять до військової частини, досхочу нагулятися. І в першому, і в другому випадках працівники Центру зайнятості разом з роботодавцями, розуміючи, що залучені бюджетні кошти, робили все можливе, щоб все ж таки утримати молодих фахівців на першому в їхньому житті робочому місці, однак безрезультатно. Справедливості заради слід відзначити, що більшість молодих людей, використовуючи наданий їм шанс, намагається не лише закріпитися на робочому місці, але й піднятися службовими сходами. У 2013 році за цією програмою далі працювали четверо, на що додатково передбачено 105 тис. 100 грн.
З 1 січня поточного року згідно з соціальними ініциативами Президента України набув чинності оновлений Закон України «Про зайнятість населення», у зв'язку з чим було переглянуто «правила гри» з багатьох позицій, зокрема й за програмою дотації першого робочого місця. Тепер згідно зі статтями 26 та 27 зазначеного Закону в роботодавця з'явиться можливість претендувати на компенсацію за наявності таких підстав: він повинен відноситися до суб'єктів малого підприємництва (до 50 працівників), робоче місце обов'язково повинно бути новоствореним, а не звільненим, і воно повинно відноситися до пріоритетних сфер діяльності. І при цьому, що має неабияке значення, слід визнати, що ця програма дотування багато в чому втратила для роботодавців свою привабливість, оскільки тепер компенсуються витрати не в сумі всіх витрат на оплату праці, а лише за сумою єдиного соціального внеску (що становить третину від усієї суми). І як ви звернули увагу, для багатьох була перекрита можливість маніпулювання бюджетними грішми, коли на те саме місце, через кожні два роки, за програмою дотації може бути працевлаштована нова людина. Адже тепер для новоствореного робочого місця можна претендувати на компенсацію лише один раз.
Характерно, що на сьогоднішній день Ізмаїльський центр зайнятості поки що не може похвалитися показниками з цієї позиції – вони нульові. Хоча певний попит все ж таки існує. Однак, зрештою, роботодавці пристосуються і до нових «правил гри» (адже, безумовно, компенсація хоча б суми єдиного соціального внеску – це все ж таки краще, чим нічого).
