Знайомство з цима юнаками було цілком випадковим, під час польового виходу на Чорноморському полігоні. Сьогодні вони навчаються в Одеському ліцеї з посиленою військовою та фізичною підготовкою, продовжують військові династії.
У віце-молодшого сержанта Валерія Кисленка, ліцеїстів Олексія Виноградова та Володимира Попова вже позаду перший курс навчання. Тож ми вирішили скористатися нагодою й поспілкуватися з ними саме зараз, коли в ліцеї гаряча пора – приймання документів від майбутніх абітурієнтів. У нинішньому році своє бажання стати вихованцями цього навчального закладу висловило чимало юнаків з різних регіонів України.
Олексій Виноградов вступив до Одеського ліцею з посиленою військовою та фізичною підготовкою минулого літа. До цього навчався у звичайній одеській школі.
– Про можливість вступати до ліцею після дев’ятого класу я дізнався від друзів, – розповів Олексій. – Порадився з батьками. Мій вибір був усвідомлений, адже мій тато – офіцер запасу, свого часу навчався в Ярославському вищому зенітно-ракетному командному училищі. Дев’ять класів закінчив непогано: про успішність не хвилювався, медкомісію пройшов без проблем. Після виклику успішно здав вступні іспити і був зарахований. Взимку на перших канікулах побував у рідній школі. Коли мене побачили колишні однокласники у формі ліцеїста, це справило на них враження. Цілком можливо, що хтось із них теж захоче надіти таку ж.
В Одеському ліцеї з посиленою військовою та фізичною підготовкою є всі можливості розвивати свої здібності, присвячувати дозвілля корисному захопленню. Наприклад, наступний наш співрозмовник – віце-молодший сержант Валерій Кисленко, який теж продовжує військову династію, вважає, що спорт – це зрозуміло, але, крім нього, є ще й клуб «Військовий історик», театральна студія, можливість вивчення мов та культур різних країн, науково-технічна творчість. Не кажучи вже про театри і музеї.
– Якщо хтось лінуватиметься або порушуватиме дисципліну, то на недбайливого впливають не тільки педагоги і вихователі, а й весь колектив, – розповів віце-молодший сержант Кисленко. – Нагадуємо такому, що на його місці міг би навчатися інший юнак, якому трохи не вистачило для вступу, й він не зміг здійснити свою мрію. Як правило, це допомагає.
Чи трапляються в ліцеї відрахування? Так, буває, що підліткові набридає навчання тут. Це випадкові люди, які нерідко вступають сюди під тиском батьків. З ними в ліцеї працюють – дають час адаптуватися, по-справжньому взятися за навчання. Але все ж таки з деякими доводиться розлучатися: того, хто не бажає виправитися, тут не тримають.
Продовженням зустрічі з хлопцями, які не з чуток знають, що таке армійська дисципліна і порядок, стала розмова з ліцеїстом-першокурсником Володимиром Поповим.
– Мене назвали на честь діда, – усміхається він. – Мій дідусь, генерал-майор Володимир Попов, командував військами зв’язку Одеського військового округу. Продовжив його справу мій батько, який теж був військовим зв’язківцем, служив у багатьох гарнізонах. Тому проблеми вибору професії у мене ніколи не було – з дитинства хотів бути тільки офіцером.
Рік навчання в Одеському ліцеї з посиленою військовою та фізичною підготовкою, – продовжує Володимир, – зміцнили мене в цьому бажанні. Тож в майбутньому мрію пов’язати свою долю з військовою медициною.
Того дня я мав можливість поспілкуватися і з іншими ліцеїстами. Переконався, що практично кожен по-своєму яскрава індивідуальність, особистість. Різниця зі школярами такого ж віку істотна: ці хлопці виглядають дорослішими, чітко формулюють висловлювання, відповідають на запитання по-військовому лаконічно і точно. І, що важливо, дорожать званням ліцеїста – майбутнього захисника Вітчизни.
