Гортаючи підшивку, знову перечитала матеріал, опублікований в «ОВ» від 14.03.2013 за назвою «Гроші одягають одних жінок і роздягають інших» (автор Михайло Арошенко). Захотілося висловитися. Можливо, комусь це здасться звичайною незгодою, породженою жіночою солідарністю та певною нетерпимістю до чоловічої критики. Хоча до нарікань деяких представників сильної статі про те, що жінки сплять і бачать, як би вдаліше вийти заміж або хоча б безбідно повисіти у когось на шиї рік-другий, усі вже звикли.
З деякими доказами автора сперечатися важко: емансипація, гендерна політика справді певною мірою перетворили суспільство, давши в руки деяких жінок владу та становище.
Однак не погоджуся з твердженням, що жінки всі підряд, як маркіза де Севінья, про яку згадує автор, вважають, що «вдале заміжжя оплатить усі рахунки». Звичайно, існує категорія так званих мисливиць за товстими гаманцями. «Заарканювання» заможних чоловіків за багато років, а то й століть, перетворилося на мистецтво, яке удосконалюють постійно. Втрапивши на вудку ефектної дами, чоловік навряд чи засумнівається в її чеснотах, не помітивши при цьому корисливого підґрунтя знайомства. Такі жінки знають, на що йдуть і чудово розуміють, що заслуговують на плату, а не на кохання. Отака матеріально-емоційна торгівля собою. Говорити про це можна багато, але навряд чи щось зміниться. І все ж таки несправедливо підводити всіх представниць прекрасної статі під лекало утриманок або подібних до них.
Альфонсові двадцять п’ять століть
Зауважимо, що серед чоловіків також чимало любителів пожити за рахунок заможних дам. Відлік подібному соціальному явищу ведеться далеко не з 1873 року, коли вийшла в світ п’єса Олександра Дюма-сина «Мосьє Альфонс», яка й дала визначення цій категорії чоловіків. Історики давно оприлюднили документи, які свідчать про те, що статок дружини допомагав деяким чоловікам посісти становище в суспільстві ще двадцять п’ять століть тому у могутньому тоді Вавилоні. Середньовіччя також буяє історіями, коли молоді люди, які прогуляли своє багатство, одружувалися на доньках впливових вельмож, маючи за душею лише прізвище колись заможного батька та купу боргів. Та й у сучасній історії прикладів таких чимало. Як стверджують психологи та соціологи, сучасні альфонси за останні тридцять років значно розширили «фронт роботи». Тепер під їхні «чари» потрапляють жінки зі стабільним середньостатистичним заробітком, які мовчки тягнуть лямку забезпечення родини, аби лише коханий був поруч.
Чи варто тоді судити про чоловіків винятково із цієї дзвіниці? А тому твердження, що всі жінки в глибині душі мріють висіти на чиїйсь шиї, досить перебільшене. Так, усі вони, від прибиральниці до королеви, мріють жити небідно та щасливо. Якщо не виходить це, поєднати обидві характеристики, то обирають щось одне, керуючись своїм морально-етичним рівнем.
Про баночки у ванній
Багато жінок (особливо в містах) справді витрачаються на свою зовнішність. Адже давайте уявимо, що вони цього не роблять. Заощаджують. Кого ж у результаті ми бачимо? Мадам із простенькою зачіскою, бляклим, навіть зів’ялим лицем, недоглянутими нігтями та у костюмі поза-позаминулого сезону. Чоловіка, у якого така дружина, друзі та колеги, швидше за все, пожаліють, а її просто будуть ігнорувати, або, у найкращому разі, дивитися на неї співчутливо. А для того, щоб подібного не сталося, в неї у ванній є свій набір баночок, коробочок, пляшечок. Не варто затято стверджувати, що жінка гарна і без косметики, від природи…
До слова, представники сильної статі також витрачають чималі гроші на себе. Зачіска, стильні запонки, солідний годинник, шкіряний гаманець, телефон останньої моделі. Ці покупки виправдовуються тим, що потрібно підтверджувати, а перед цим переконувати оточення у своїй статусності.
Зустрівши гарну, доглянуту, розумну жінку, зав’язавши з нею серйозні стосунки, чоловік поступово позбувається ілюзії, що це все впало з неба. Виявляється, усього потрібно було домагатися, за все платити. Інші, чи то жартують, чи то говорять серйозно, що жінки сіли їм на шию, пускаючи на вітер (тобто на косметику, одяг, самоосвіту) великі гроші. Хоча, поклавши руку на серце, рідко хто з них пов’язав би своє життя з «сіренькою мишкою» без тієї ж освіти та будь-яких «зайвих» потреб.
І все ж таки багато подружніх пар знаходять золоту середину в цих питаннях. І якщо дружина не працює, це означає, що вона сидить на шиї в чоловіка (адже займається вихованням дітей і веденням домашнього господарства).
Кожний чоловік, приходячи додому, розраховує на смачну вечерю, затишок, ну й, звичайно, на кохання та ласки дружини. Згадується фраза, вичитана десь на просторах інтернету: вимагати чистоту в будинку може лише той чоловік, який дав цей будинок жінці. Чекати смачної вечері може лише той чоловік, який купив для її готування продукти і т. ін.
