Серед фермерів Придунав’я Василь Бородатий користується гідною заздрості й обґрунтованою репутацією. Його ім’я постійно на слуху не тільки між односельців у Матросці, але й у всьому Ізмаїльському районі. Господарство Василя Федоровича базується на відомому острові Репіда: 268 гектарів посівних угідь (пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник), свиноферма, господарські будівлі, трансформаторна підстанція. А господарювати ж в острівних угіддях не так уже й просто. Так, наносні лесові ґрунти Репіди родючі, але через пухкість структури, легко, як висловлюються аграрники, запливають, а ще швидше заростають очеретом та іншими бур’янами.
– Тут встигай тільки повертатися! – пояснює Василь Бородатий.– Лише на день забарився з обробітком площ – і рахунок втратам відкрито.
Додати сюди суцільне бездоріжжя на острові – і назагал стануть зрозумілі умови, в яких доводиться здійснювати свою фермерську діяльність нашому героєві. Втім, ні для кого не таємниця, що саме екстрим в основних його формах і проявах є найвідмітнішою й неодмінною властивістю виробничо-господарської діяльності вітчизняного аграрника-професіонала. Така, очевидно, за споконвічною своєю суттю хліборобська доля.
Цікаво, що безпосередньо землеробством Василь Федорович почав займатися вже в досить зрілому віці. І до цього рішення він прийшов круто, на всі 180 градусів розвернувши і власний життєвий курс, і устрій життя всієї родини. І керували ним аж ніяк не романтичні захоплення та чутки про непомірні доходи вільних хліборобів. Цьому сильному, завзятому й талановитому чоловікові чим тільки не випадало займатися в житті! Він захоплювався мотокросом і тренував спортсменів-початківців. Пам’ятають його й на Одеській кіностудії, де він солдатом строкової служби знімався в епізодичних ролях (фільми «Ескадра йде на захід», «Гнівний Стратіон»). Будучи визнаним асом мотокросу й чудовим майстром-наладником мототехніки, він непогано підробляв на ремонті циркової апаратури й устаткування. Його навіть залучали до підготовки різного роду видовищних трюків, а потім дали можливість виступити із власним цирковим номером (перегони по вертикалі).
І от випадок приводить його до Ізмаїла. Йому порадили звернутися до керівництва бази технічного обслуговування флоту. І на новому місці Бородатий зумів в усій красі проявити свій потенціал. Солідний теоретичний багаж, практичний досвід дали йому можливість працевлаштуватися на «Юліусі Фучику» – флагмані Українського ліхтеровізного флоту. В екіпажі він прижився відразу й беззастережно.
На той час родина Бородатих міцно осіла в приміському селі Матроска. Придбали й досить швидко довели до ладу старенький будиночок із земельною ділянкою. Василь Федорович, який легко сходився з людьми, швидко налагодив зв’язки з місцевими городниками, механізаторами, роздобув необхідну довідкову літературу, придбав усе відповідне і з головою поринув у це надзвичайно цікаве заняття. І ось на сімейній раді доходять перспективного та життєво необхідного рішення – створення повноцінного товарного господарства.
Тут, щоправда, Бородатому довелося зіштовхнутися зі скептичними міркуваннями не тільки односельців, але й у районі, де він почав клопотатися про виділення землі. Його опоненти наводили звичайні в подібних випадках аргументи: практичного досвіду роботи в сільському господарстві – жодного, з фінансами й технічними ресурсами – становище неясне. На щастя, його підтримав тоді заступник голови виконкому райради. І хто знає, якби не цей факт, чи був би нині в Ізмаїльському районі такий господарник, керівник міцного, в усіх стосунках квітучого сільгосппідприємства, одного з опорних для сільської громади?
Споконвіку робота в сільському господарстві вважалася спільною, суто артільною справою. У повній відповідності із цією традицією будує своє життя на землі трудова родина фермера Бородатого. Тут кожнен, від малого до старого, трудиться в міру сил і можливостей. Так, дружина фермера Валентина Трохимівна, дипломована фахівець-аграрій, опікується ще й розміщеною на острові відновленою свинофермою й відповідно до штатного регламенту в родині жартівливо іменується «заступником за тваринництвом». На дочці Наталі тримаються бухгалтерія, закупівлі, контакти із суміжниками. Щойно звівся на ноги старший онук Віталій – і відразу ж без зволікання й розгойдування долучився до справи. Він успішно закінчив технікум механізації й електрифікації сільського господарства. А отже, підприємство тепер має власного дипломованого механіка.
– Це ж треба! – із захватом говорять про Василя Федоровича земляки, – не закінчував чоловік жодних академій, на всіляких там семінарах для вивчення передового досвіду його теж не видно, а от же дивись: бере на круг по 40-45 центнерів зернових. За будь-яких умов забезпечує високу товарність і рентабельність продукції. Та й техніка в нього – любо глянути! Хоч і не нова, а діє з точністю годинникового механізму.
Цього літа, 20 червня, заслужений хлібороб і невтомний трудівник, депутат Ізмаїльської районної ради Василь Федорович Бородатий відзначив ювілейну дату – 70-річчя від дня народження. Незважаючи на свій солідний вік, урожайних справ майстер не збирається відходити від справ. Адже він справді, хоча й пізно, уже в досить зрілому віці, знайшов головну справу життя – бути господарем на землі.
