Качка, як відомо, коли прорізується голос, весь час кричить. Коли в дворі галасує одна качка, ще можна якось перетерпіти, але коли сотня, то від галасу хоч тікай з двору. Не кричить ця істота тоді, коли добре поїсть та поп’є. тоді вона ховає голову під крило і спочиває. Та спочивання триває недовго, тому що перетравлюється з’їдений корм у її шлунку відбувається дуже швидко. Качка знову підхоплюється і біжить до коритця. Та коли їжі немає, починає галасувати. Мовчки стояти і чекати їжі вона не може, такою вже вона вдалася.
Що люди тільки не вигадували, аби змусити качок не галасувати!
Одного разу до господаря Трохима зайшов сусід Прокіп. Після вирішення того, за чим приходив, сусід запитав:
– Трохиме, а чому твої качки так галасують? Кожен день це крякання, я навіть через вулицю чую! Ви їх що, не годуєте?
– Та годуємо, щоб вони повиздихали, – обурено відповів Трохим, – я цю справу доручив дівкам, а вони, мабуть, не завжди вчасно їх годують.
Саме в цей час качки галасували так, що розмовляти сусідам довелося на підвищених тонах. Дружина Килина з двома доньками поралася біля кабиці, яка була збудована під повіткою серед двору, а інші діти лущили та перебирали квасолю.
– Дівчата, звернувся господар до дочок, – ми вже почали різати качок, тепер вибирайте тих, які найдужче кричать. Бо ми від цього галасування з глузду з’їдемо.
Дівчата на знак згоди кивнули головами.
Однієї качки для такої сім’ї було замало. Дівчата різали по дві.
Через деякий час сусід Прокіп знову зайшов до Трохима порадитись у якихось справах. Господар наточив графин вина. Зав’язалася неспішна розмова. Декілька келихів світлого вина з овочами та печенею з качок розморили гостя.
– Трохиме, – запитав сусід, – а чому твої качки перестали крякати? Ви що, їх порізали?
– Ні, – відповів господар, – ще не порізали, але крикливих ріжемо. Решта злякалася і перестала кричати.
– Яким це чином? – допитувався сусід.
– Дівчата різали найгаласливіших.
– Дивина, та й годі, – чухав потилицю сусід, – покажи своїх качок, може, запозичу ваш досвід. У нас їх, правда, значно менше, ніж у тебе, але теж не дають спокою. Тільки починає сіріти, вже галасують! Уранці інколи хочеться поніжитися у ліжку, а вони трикляті, не дають!
Трохим гордовито повів сусіда на город, де паслись качки. Зупинились біля тину, який відокремлював подвір’я від городу. Сусід, взявшись за бороду, довго мовчки спостерігав за гуртом качок які на вже прибраному перед оранкою городі шукали собі поживу, потім, посміхнувшись, мовив:
– Сусіде, так у тебе лишились одні качурі, а качок жодної немає! Ви що, всіх порізали?
Трохим, роззявивши рота, очманіло водив очима з качок на Прокопа, не знаючи, що відповісти. Врешті-решт, зрозумівши, що сталось, тихенько лайнувся і що було сили закричав:
– Килино! Дівчата! Ану, ідіть сюди!
За мить перед Трохимом стояла шеренга з шести дівчат і дружини.
Усі мовчки і дещо розгублено дивилися на червоне Прокопове лице. Вони добре знали його вдачу і неодноразово відчували її на собі, коли щось було не так.
– Де качки? – майже пошепки запитав господар.
– А хіба ви, тату, не бачите, онде, в городі пасуться, – відповіла старша.
Вона одна з усієї Трохимової «гвардії» була спокійною.
– Я питаю. Чому лишилися одні качури? Навіщо ви всіх качок порізали? – майже шепотів Трохим.
– Ви, тату, самі наказали, – наважилась відповісти старша, – щоб ми різали тих, які найдужче галасують, от ми і різали! Я у них не питала, качка чи качур!
– То хіба ж можна було порізати всіх качок? – не вгамовувався батько.
– Ой, Боже ж мій, – сплеснула руками господиня, – навіть на розплід не лишили. Що ж тепер буде?
– Заспокойтесь, – усміхнувся сусід, – п’ять качок я вам поміняю на качурів, решту ще у когось виміняєте. Якось воно буде.
– Ідіть геть, – розпорядився господар, звертаючись до дочок. – Давай, Прокопе, обмиємо майбутній обмін. От бісові душі, порізали усіх качок, – не міг заспокоїтись Трохим, – а я, дурень, зрадив, що не кричать.
– Не переймайся, сусіде, – поклавши руку на плече, мовив Прокіп, – дочки все одно в тебе гарні! Ти тільки уяви, як житимеш десь через рік-два. Весілля за весіллям! Весілля за весіллям! А ти кажеш, качки…
