Сьогодні, либонь, не знайти в Україні обговорюванішої теми, ніж зближення нашої держави з Європейським Союзом у контексті підписання Угоди про Асоціацію (УА). При цьому, якщо ще кілька тижнів тому навіть в умовах офіційно закріпленого курсу на європейську інтеграцію можна було говорити: «А чи потрібно взагалі цю угоду підписувати?», то сьогодні це вже не питання й не тема для дискусії. Правляча влада в Україні на всю Європу й не озираючись на Росію день у день однозначно заявляє про незмінність державного курсу на європейську інтеграцію, етапом якого має стати Асоціація з Євросоюзом.
Угода неминуча?
Парламентська більшість і опозиція у Верховній Раді вперше за багато років уклали бодай тимчасове, але все-таки перемир’я, і весь вересень спільно підтримували «евроінтеграційні закони». 18 вересня Кабінет Міністрів погоджує текст УА між Україною і Європейським Союзом, а Президент України Віктор Янукович на форумі Ялтинської Європейської стратегії
20 вересня веде публічну дискусію з лідерами української опозиції та провідними європейськими політиками про шанси на виконання однієї з ключових вимог ЄС – звільнення з місць позбавлення волі свого головного політичного опонента, екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.
І Україна, і ЄС гучно заявляють про свою готовність зробити все від них залежне, щоб ключовий крок назустріч одне одному був зроблений на саміті Східного партнерства 28-29 листопада у Вільнюсі. Саме там планується підписати Угоду, робота над текстом якої велася з 2007 року й стала предметом гострих експертних дискусій, політичних спекуляцій, геополітичних струсів, економічних потрясінь і громадських зіткнень як в Україні, так і за її межами. По суті справи Україна, в разі підписання УА в зазначений термін, ставить крапку в багаторічних цивілізаційних шуканнях і дає однозначне тлумачення міфологеми Українського вибору: з ким бути Україні – із Заходом чи зі Сходом, якщо бути й з тим, і з іншим у союзі, та ще й одночасно, з різних причин не виходить.
Звичайно, сам факт підписання УА ще не означає вступу до Європейського Союзу, але те, що це означає невступ України до Митного Союзу (МС) у складі Російської Федерації, Білорусі та Казахстану, – аксіоматичні реалії сьогодення. І це, мабуть, головне джерело ризику й зовнішньоекономічний виклик.
Не будемо сьогодні зупинятися на аргументації тих, хто в самій Україні й за її межами з політичних (скоріше – геополітичних) причин активно критикує прагнення Києва підписати УА з Євросоюзом, пророкуючи Україні економічний крах у відриві від МС. Набагато важливіше те, до чого нам потрібно готуватися поза контекстом МС після того, як Угода набуде чинності.
Почасти на це питання відповів голова представництва ЄС в Україні Ян Томбіньскі, який у своїй статті «Разом ми – сильніші» для «Української правди» від 10 вересня 2013 року підкреслив, що підписавши УА, Україна одержить шанс якраз уникнути економічної стагнації й політичної автократії. На думку Томбіньскі, у України зараз є два шляхи: перший пропонує розвиток відкритішого суспільства, інтегрованого в європейський простір демократії, добробуту й ринкової економіки... Другий – це автократичная система, що погрузла в економічній стагнації та політичній нестабільності. Але найголовніше, вважає представник ЄС, щоб Україна не залишилася «у сірій зоні небезпеки між Європою й Росією». Особливо з останньою тезою, як то кажуть, не посперечаєшся. Дипломат також позначив головні вигоди, які можна одержати від зближення з Європою: доступ до європейського ринку, вільний рух людей і капіталів, позитивний вплив конкуренції. Чи так це насправді? Що стоїть за цими важливими, але досить загальними словами й формулюваннями? Справді, що ж у цій Угоді про Асоціацію такого привабливого, заради чого варто було ламати списи, й так само вибухонебезпечного, що змушує йти на неминучі жертви та зіткнення інтересів?
Що конкретніше?
Насамперед ідеться про угоду між ЄС і державою, що не є його членом, з метою закріплення раніше погоджених правил гри у сфері політичного й економічного співробітництва. Усіх розділів у проекті УА з Україною – сім, вони містять загалом 486 статей на 236 сторінках. При цьому до основного тексту додаються ще близько 1000 сторінок, які також є невід’ємною частиною Угоди. УА складається з таких розділів: преамбула, загальні цілі та принципи; політичний діалог; правосуддя, свобода й безпека; торгівля та пов’язані з нею питання; економічна та секторальна співпраця; співпраця у фінансовій сфері; загальні, інституціональні та заключні положення. Торговельно-економічні аспекти співпраці України і ЄС посідають ключове становище в тексті Угоди: 198 сторінок із 236 присвячено саме їм.
Чи робить такий перелік майбутні відносини в межах Асоціації чимось особливим, зважаючи на те, що УА з ЄС підписали понад 20 держав по всьому світі, зокрема низка не європейських, серед яких, наприклад, Мексика, Ліван, Марокко, Південна Африка, Єгипет, Ізраїль, Йорданія? Робить. Роблять і буква майбутнього закону, і його дух, бо в разі підписання в Україні та країнах ЄС у плині ратифікації цей документ стає частиною національних законодавств і законодавства ЄС. До речі, УА запрацює на 90% у частині зони вільної торгівлі й на понад 50% у політичній частині ще до ратифікації, відповідно до вересневої ухвали країн ЄС про тимчасове застосування положень цього документа.
З точки зору інтересів Києва специфічний дух майбутнього закону полягає в тому, що, на відміну від не європейських держав, які реалізують угоду про Асоціацію з ЄС, Україна як європейська держава, для якої відкрито перспективи членства в Євросоюзі, повною мірою для себе на цьому шляху прискорить процеси інтеграції з ЄС у ключових сферах співпраці. Стосовно ж букви закону, то, на думку фахівців-практиків, які мали безпосередній стосунок до переговорів із ЄС та обговорення положень Угоди, – «з жодною країною світу Євросоюз не має такої масштабної угоди, як з Україною». Про це, зокрема, ще 2012 року заявляв екс-міністр закордонних справ України, а на той час іще й міністр економічного розвитку і торгівлі, відомий в Україні та Європі бізнесмен, сьогодні народний депутат Петро Порошенко. І йдеться насамперед не про просту, а про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС, положення про яку є ключовим елементом і невід’ємною частиною Угоди.
Так, створення ЗВТ передбачає взаємну лібералізацію торгівлі як промисловими, так і сільськогосподарськими товарами. Як відзначив Прем’єр-міністр України Микола Азаров на тому історичному засіданні Кабінету Міністрів 18 вересня, на якому був погоджений текст УА, лібералізація торгівлі, тобто скасування або істотне зменшення ввізних мит, «охоплює понад 97% тарифних ліній, або понад 95% обсягу двосторонньої торгівлі». При цьому передбачається, що скасування митних зборів відбуватиметься асинхронно. «...Середня ставка мита для України знизиться для товарів з ЄС удвічі – з 4,95 % до 2,45 %. У той час як середня ставка мит ЄС для українських товарів поменшає у 15 разів – з 7,6% до 0,5%. Практично до нуля», – відзначив Микола Азаров. Важливо й те, що ЄС скасує мита на імпорт українських товарів одразу ж після набрання Угодою чинності, у той час як Україна зможе використовувати перехідний період. Внаслідок цього скасування мит на імпорт європейських товарів здійснюватиметься поступово протягом чотирьох років. Прем’єр уточнив, що спрощення будуть застосовані до 99% українських товарів, які постачаються до ЄС, і це відбудеться вже в перший рік дії угоди, ще до ратифікації її країнами – членами ЄС… Таким чином, українські виробники одержать тимчасову перевагу та шанс підвищити конкурентоспроможність своєї продукції на ринку ЄС, – підсумував Прем’єр-міністр.
Властиво, після закінчення передбачених Угодою перехідних періодів торгівля промисловими товарами між Україною та ЄС здійснюватиметься на основі нульових ставок ввізних мит. На той час зняття тарифних бар’єрів матиме тільки посприяти зростанню взаємної торгівлі, а отже, підсилить як внутрішню, так і зовнішню конкуренцію. Як наслідок, на українському ринку з великою часткою ймовірності з’явиться якісніша продукція за нижчими цінами. І не факт, що це будуть товари не вітчизняного виробника, хоча, на думку експертів, після створення ЗВТ із ЄС подешевшають саме «європейські» товари: автомобілі та побутова техніка (мінімум на 10%), ліки (5-10%), продукти харчування (зокрема й дитячого) – теж на 3-5%. Що ж стосується регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією, то Угода не передбачає повного скасування ввізних мит, однак очікується істотне зниження тарифного захисту та встановлення ЄС безмитних тарифних квот на ключові товари, що походять з України, передусім на зерно, м’ясо, цукор. Також домовленості передбачають відмову ЄС від використання експортних субсидій на сільськогосподарську продукцію в торгівлі з Україною. Такий механізм співпраці може виявитися досить привабливим для українських аграріїв.
Ще однієї особливістю Угоди є її регуляторний компонент, який передбачає гармонізацію українського законодавства з нормами та правилами ЄС у багатьох сферах економічного життя. Зміна регуляторного середовища стосується таких питань, як політика у сфері конкуренції, державна допомога, державні закупівлі, санітарні та фітосанітарні заходи, технічне регулювання, захист прав інтелектуальної власності, забезпечення сталого розвитку.
