Саме того року Цебриківський район ліквідували, тож ключі від адміністративного приміщення райкому партії передали новопризначеному старшому майстру училища Євгену Левітіну. То були нелегкі часи, пригадує він, адже доводилося починати все з нуля – дбати про матеріальну базу, забезпечувати технікою, необхідним спорядженням. Та сьогодні Євген Йосипович навіть вдячний долі, що ввійшов в історію навчального закладу і дав добрий старт його розвиткові.
Доля розпорядилася так, що через чотири роки після заснування училища Євген Левітін виїхав із Цебрикового. Сьогодні він живе у Москві, але зв’язків із малою батьківщиною не розриває. Переймається долею рідного села та всіляко підтримує добрі починання односельців і син Євгена Йосиповича – Ігор Левітін. Нині він обіймає посаду помічника Президента Російської Федерації, та все ж знайшов час і можливість приїхати на свято з нагоди 50-річчя навчального закладу, особисто подарувати комп’ютерний клас.
Цебриківці тепло зустрічали й інших видатних вихідців із села – художнього керівника національного заслуженого академічного хору імені Г. Верьовки Анатолія Тимофійовича Авдієвського, академіка, лауреата Шевченківської премії, Героя України Миколу Артемовича Зайця. В урочистостях також взяли участь народний депутат України Сергій Гриневецький, директор департаменту освіти і науки Одеської облдержадміністрації Тетяна Лазарєва, ветерани та випускники училища, директори професійно-технічних закладів Одещини та багато інших гостей.
Як і 50 років тому, схвильовано переступили поріг навчального закладу його найперші учні Василь Скиба, Ніна Поліщук та Ярослав Петришин. Озираючись довкола, вони напружено розшукували своїх колишніх однокурсників і з ностальгією ділилися спогадами.
– Навчання тут визначило мою подальшу професійну діяльність, – говорить Василь Васильович Скиба. – Здобувши спеціальність тракториста, я 44 роки пропрацював у полі. У 1963-му ми навчалися лише рік. Було важко, адже найпершим часом не вистачало техніки, тож практику проходили вже на робочому місці.
– В нашій групі було лише семеро дівчат, – говорить жителька Цебрикового Ніна Захарівна Поліщук. – У той час в училищі здобували освіту люди різного віку, були й 14-річні, а дехто мав і по 20-30 років. Завдяки здобутій спеціальності тваринника я все своє життя працювала на місцевій фермі, тож два роки навчання не минули марно і стали визначальними у подальшій трудовій діяльності.
А Ярослав Павлович Петришин після закінчення училища пройшов шлях від рядового трудівника до бригадира.
– Нам було добре навчатися і легко йти з тією наукою в життя, – ділиться спогадами він. – На практиці в пригоді стало все – і знання з агрономії, і досконале володіння технічними картами. Якби вступив у партію, то був би й головою колгоспу. Але я віруюча людина і безпартійним залишився донині.
Того святкового дня нинішні працівники та учні Цебриківського професійного аграрного ліцею продемонстрували численним гостям усі свої досягнення. На площі перед навчальним закладом розгорнули виставку робіт із підручних матеріалів, бісеру. Паралельно директор ліцею Анатолій Горчев провів екскурсію навчальними кабінетами, майстернями та лабораторіями. Декілька комп’ютерних класів, мультимедійна дошка, нові меблі, світлі й затишні класи справили на гостей приємне враження. Адже не кожен сільський навчальний заклад може похвалитися такою матеріальною базою.
Вже під час урочистої частини в місцевому Будинку культури Євген Левітін із задоволенням відзначив, що колектив зумів не лише зберегти, що було, а й стократ примножити. Колись було проблематичним знайти приміщення під гуртожиток для учнів, а нині у віданні навчального закладу не одна будівля. Лабораторії, майстерні, їдальня – все утримується у зразковому порядку. Директор із 20-річним стажем Анатолій Горчев зазначив, що училище пережило злети й падіння, та незмінною залишилася гордість за багатьох випускників, які нині працюють у сільському господарстві, обіймають посади керівників підприємств, організацій та установ, обираються депутатами різних рівнів. На підтвердження цих слів на сцену піднявся голова асоціації сільськогосподарських виробників району, директор ТОВ «Колос» Юрій Яловчук, який подякував працівникам ліцею за підготовку грамотних фахівців:
– У нашому господарстві понад 20 механізаторів, майже всі вони прийшли зі стін Цебриківського ліцею. І всі демонструють добру підготовку.
За високу професійність і значний особистий внесок у розвиток профтехосвіти працівники та ветерани навчального закладу отримали грамоти від Одеської облдержадміністрації, обласної ради та районного керівництва, а перший заступник голови Великомихайлівської РДА Віктор Голоколєнцев та голова районної ради Віталій Гірін презентували навчальному закладу два холодильники – для їдальні та гуртожитку.
Зворушливим було звернення до односельців Ігоря Левітіна, який робить значний внесок у розвиток краю:
– Коли моєму батькові вручили ключі від приміщення райкому партії і довірили заснування училища, у нас було тривожно на душі, адже то були нелегкі часи. А ще я й досі пам’ятаю приємні емоції від гри у футбол і зараз дуже радий, що у залі зібралася майже вся наша футбольна команда. Саме з юнаками училища я грав у настільний теніс. Можливо, завдяки цьому вже 8 років очолюю Федерацію настільного тенісу Росії, і коли мене запитують, де я навчився так добре грати, завжди кажу, що в Цебриковому.
Нікого з учасників свята не залишила байдужою чудова концертна програма, підготовлена силами учнів та викладачів навчального закладу. Зворушливі пісні, слайди на великому екрані повернули всіх на багато років назад. Приємно, що в цю солідну річницю не забули про людей, які свого часу доклали чимало зусиль, аби прийдешні покоління гордо несли звання учня Цебриківського ліцею.
