Захворюваність населення на злоякісні новоутворення є неконтрольованою

Захворюваність на злоякісні новоутворення є однією з найнебезпечніших медико-біологічних і соціально-економічних проблем України, а кількість онкохворих та смертність від цієї недуги постійно збільшуються, за даними Міністерства охорони здоров’я України, впродовж 2011-2012 років кількість онкохворих збільшилася майже на 17 відсотків.

Особливо негативним є те, що серед хворих з уперше встановленим діагнозом злоякісних новоутворень близько 50 відс. осіб із запущеними (III і IV) та невизначеними стадіями, що свідчить про незадовільну профілактичну роботу. За даними Міністерства, щороку помирає близько 90 тис. осіб, з них 35 відс. – особи працездатного віку. Смертність від онкозахворювань становить 12 відс. загальної смертності від хвороб в Україні, поступаючись лише наслідкам серцево-судинних захворювань.

При цьому територіальним управлінням Рахункової палати по Одеській, Миколаївській та Херсонській областях в рамках проведення аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Міністерству охорони здоров’я України на виконання заходів з лікування онкологічних захворювань встановлено, що Міністерством охорони здоров’я України не забезпечено виконання заходів зазначених у загальнодержавних програмах «Здоров’я нації» та «Онкологія» в частині організації первинної профілактики онкопатології, а саме: не створено кадастру канцерогенонебезпечних підприємств, технологічних процесів та видів діяльності людини і не здійснено паспортизації підприємств та видів діяльності, які призводять до забруднення довкілля канцерогенними речовинами.

Незважаючи на те, що на сьогодні, за даними Національного інституту ра­ку, лікувально-профілактичні заклади у діагно­стиці онкологічних захворювань застосовують 70 одиниць мамографічних апаратів, Міністерством більше п’яти років не унормована діяльність мамологічних кабінетів.

У МОЗ України відсутні довготермінові прогнози поширеності злоякісних ново­утворень в Україні на основі популяційного моніторингу рівня онкозахворюваності і смертності населення та не визначена потреба населення в онкологічній допомозі (виконання вказаних заходів заплановано на 2006-2007 роки). Зазначені показники могли бути використані для поточного і перспективного планування розвитку онкологічної служби.

Більше чотирьох років Міністерством не унормовано функціонування системи хоспісів й інших закладів для надання меддопомоги онкохворим у термінальній стадії хвороби.

Отже, наведена негативна статистика вказує на проблеми в організації профілактики і лікування онкологічних захворювань та недостатнє фінансування лікувальних закладів Одеської області за рахунок коштів державного бюджету на цю мету.

Выпуск: 

Схожі статті