Будинку театру на вулиці Пастера,15 – 110. Цей будинок увійшов в історію нашого міста під назвою Сибіряковський театр. Будинок спорудив на власні кошти відомий антрепренер і співак Олександр Іліодорович Сибіряков, який мріяв, щоб Одеса мала свій театр російської драми. Для розташування нового театру було обрано місце на розі вулиць Херсонської (нині Пастера) та Кінної. Будівництво розпочалося у 1900 році і тривало три роки. Автор проекту – архітектор С.А. Ландесман. В архітектурі будинку прослідковуються ознаки пізнього класицизму і модерну. Під час спорудження театру свідомо уникали будь-якої розкоші та архітектурних надлишків. Найбільша увага приділялася глядацькій залі. Майже 1 600 місць – і з будь-якого добре видно сцену. Прекрасна акустика, яка й досі вважається однією з найкращих у місті.
16 жовтня 1903 року театр було відкрито. Цього дня звучав «Пролог» композитора та диригента
А. Бернарді, співав хор з 60 артистів, демонструвалися «живі» картини. Декорації були виконанні запрошеними з Петербурга братами Лейфертами. Після урочистостей на честь відкриття театру російської драми трупа зіграла виставу «Плоди просвіти» за комедією Л.М. Толстого.
У путівнику Г. Москвіна 1909 року зазначалося:
«Головний фасад по вулиці Херсонській, і більш подовжений – по вулиці Кінній, прикрашені ліпниною і балкончиками, численними великих розмірів вікнами, що мають у верхньому поверсі напівкруглу форму. Від головного фасаду невисокі відкриті сходи обслуговують три головних входи, з боків – ще по одному входу. Головні входи з тамбурами ведуть до широкого вестибюлю, з колонами і відділеннями для роздягання. Напроти – входи до залу театру, по боках – арки, що ведуть до сходів на верхній поверх. Зсередини театр вражає своїми розмірами, багато повітря, простору. […] Всіх місць до 1600, і всі вони зручно розташовані, місць, з яких погано видно сцену, немає».
В саду при театрі Сибірякова (він розташовувався у внутрішньому дворі) щотижня провадилися симфонічні концерти під керуванням диригента Д.В. Ахшарумова.
На сцені театру виконувалися не лише класичні твори, але і п’єси сучасних авторів, а також водевілі й оперети. Олександр Сибіряков наполягав, щоб двічі на рік твори українських авторів виконувалися мовою оригіналу. Крім того, в театрі виступали відомі артисти з усього світу, серед яких американська «босоніжка» Айседора Дункан і Василь Качалов. Тут проходили гастролі МХАТу, Молодого театру Леся Курбаса. Саме на цій сцені 2 квітня 1910 року відбувся останній виступ корифея українського професійного театру, актора, режисера та драматурга М.Л. Кропивницького.
Сибіряковський театр, розташований на вулиці Херсонській під номером 13, переслідували невдачі. Зокрема, у 1906-му та в 1912 році будинок горів. На прохання власника міська влада спеціально змінила номер будинку на 15-й, але це не допомогло. Після останньої пожежі Сибіряков був розорений і продав театр присяжному повіреному Стамерову. У 1914 року будинок був перебудований за проектом архітектора М.І. Лінецького: вигляд колишньої будівлі зберігся лише на старих зображеннях.
Сам Олександр Сибіряков 1919 року емігрував. Він помер в Сербії 1936 року. В Одесі до сьогодні живуть нащадки антрепренера, який подарував місту театр.
З 1930 року в будинку Сибіряковського театру почав працювати театр української драми, якому в тому ж році присвоїли ім’я Революції (нині Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька).
