На честь 69-ї річниці визволення України від фашистських загарбників на Куликовому полі в Одесі відбувся святковий рок-концерт. У ньому взяли участь відомі українські та російські колективи, серед яких були групи «ЧАЙФ», «С.К.А.Й», «Братья Карамазовы», Жорык DELиев, «Epolets». Перед початком концерту ми поцікавилися у молодих людей, що вони знають про дату.
Склалося враження, що пам’ять про Велику Вітчизняну з плином років посідає свою нішу в загальній хронології європейських і світових воєн – звичайно, як найкровопролитніша, але все-таки більшою мірою вже приналежна історії, ніж актуальному переживанню. Деякі навіть довідалися про цю дату лише завдяки концерту (зі сцени не раз звучали нагадування).
Але знайшлося чимало молодих людей, яким і раніше було відомо, що відзначає країна
28 жовтня.
Артем, 18 років, майбутній моряк:
– Звичайно, я знаю про це свято, у мене батько – військовик. Про це мені розповідала й бабуся. У нас у родині заведено відзначати також День Перемоги і День визволення Одеси. У ці дні ми всією родиною дивимося парад і військові фільми, покладаємо квіти до пам’ятника полеглим воїнам.
Олег, 20 років, майбутній ІТ-фахівець:
– Я знаю про це свято, але вперше бачу, щоб у нас у місті воно масштабно відзначалося, щоб ось так влаштовувалися концерти. У нас же основні свята – 9 Травня і 10 Квітня. Ми відзначаємо ці свята в родині.
Стас, 22 роки, програміст:
– У мене мама працює в бібліотеці. Там проходять різні заходи для школярів і студентів, на яких слухачам розповідають про такі дати. Я допомагаю мамі в організації цих заходів.
Максим, 20 років, математик:
– 28 жовтня? Ні, не знаю. А, День визволення України… Ми в родині здебільшого святкуємо День захисника Вітчизни і День Перемоги. Наприклад, у День Перемоги я з батьками їздив дивитися катакомби. Взагалі, зазвичай збираємося всією родиною, дивимося парад. У День захисника Вітчизни ми в родині вітаємо батька – він воював в Афганістані.
Станіслав, 25 років, історик:
– 28 жовтня 1944 року частини Червоної Армії визволили останній населений пункт України в Закарпатті. У середовищі істориків є деякі питання з датуванням, але хрестоматійна дата – 28 жовтня, і цього досить.
Багато що про ці події мені розповідала бабуся. Іноді – цього дня або в інші військові свята – я ходжу до пам’ятника Невідомому матросові, кладу до нього квіти.
Сергій, 22 роки, інженер-радіотехнік:
– Так, знаю про цю дату. Здається, близько року тривало визволення?.. У моїй родині з військових свят більше відзначають 23 лютого, 10 Квітня і
9 Травня. Святкуємо по-різному: іноді біля святкового столу з родиною, іноді з друзями беремо участь у тематичних заходах, іноді відвідуємо в ці дні концерти.
Олексій, 21 рік, ІТ-фахівець:
– Оце щойно довідався про таке свято. Визволили – і добре, молодці. Я не особливо відзначаю військові свята. Мені здається, вітати особливо немає з чим. Звичайно, ветерани пройшли війни, це справді вражає. Але щороку вітати людей із тим, що вони втрапили в таке пекло, зазнали поранень і психологічних травм… Щороку нагадувати, що держава про них мало дбає… Ну, мовляв, іще раз нагадаймо…
Ігор, 20 років, займається автосправою:
– Я гадав, що це свято навесні, коли завершилася війна. У нас у родині немає такої традиції – відзначати свята, пов’язані з Великою Вітчизняною. Я ставлюся до цих подій скоріше нейтрально. Ми святкуємо День ПДВ, бо батько служив у цих військах. І ще із друзями святкуємо День прикордонника. Мабуть, усе.
Віталій, 18 років, електротехнік:
– Я знаю про цю дату, але особливо її не відзначаю. Значущим для мене є 9 Травня, цього дня ми збираємося родиною, віддаємо данину пам’яті загиблих, ну дивимося парад, загалом, святкуємо більше символічно.
До цієї війни та перемоги я ставлюся скоріше негативно. Звичайно, пишаюся, що наші діди та прадіди перемогли, але перемогу було здобуто надто великими жертвами. А вони були ж не тільки на війні, але й серед мирного населення, в самій країні. Сталін неправильно скористався ресурсами, які в нього були. Йому заздалегідь було повідомлено про можливий напад… Через нього, мені здається, було багато загиблих.
Кирило, 18 років, комп’ютерний інженер:
– У 44-му повністю було визволено Україну. Знаю, що першим в Україні визволили село Півнівка в 1943-му. Найвідоміші битви – Корсунь-Шевченківська та під Києвом, і ще визволення Одеси – 10 квітня. У родині ми святкуємо здебільшого День Перемоги.
Без цієї перемоги, я вважаю, нас би не було, бо фашистська ідеологія це, звичайно, жахливо. І День визволення України та День Перемоги – найзначущіші дати нашої історії.
Олексій, 18 років, економіст:
– Щось чув про це свято. Але ми більше святкуємо День Перемоги. Відзначаємо стандартно – йдемо всією родиною на військовий парад, вітаємо бабусь. У мене в родині багато військовиків, яких я теж вітаю. У нас немає такої прив’язки до України, ми здебільшого відзначаємо колишні всесоюзні, радянські свята.
Перемога – для мене це надія, нове майбутнє. Я дуже вдячний своїм прадідам за те, що вони дали нам можливість жити в тій країні, у якій ми живемо. Адже невідомо, що б було, якби перемогли фашисти.
Костянтин, 20 років, економіст:
– Чув про це свято, не особливо відзначаю. Військові свята я не відзначаю, бо вважаю, що це вже справа багаторічної давнини. Ця війна вже віддалилася в минуле й перебуває в тому ж контексті, що й, наприклад, війна 1812 року. Тому ставлення моє до цих дат скоріше індиферентне.
Від редакції
Ось так молоді люди відповіли на запитання нашого кореспондента. Деякі відповіді вражають своїм цинізмом. Але це проблема, яку не можна пропускати повз очі, прикриваючись пишними фразами або огульно критикуючи молодь. І влада, і ветерани, і журналісти повинні достукатися до покритих пилом байдужості юних умів. Щоб пам’ять про великий подвиг не зблякла. Щоб про воїнів-визволителів згадували не тільки по святах. А як думаєте ви, наші читачі? Чекаємо ваших відгуків.
