Ще у 2007 році, коли була опублікована 4-та оцінна доповідь міжнародної групи експертів щодо змін клімату, вчені заговорили про новий і, напевно, найсерйозніший виклик сучасності. Цей документ, зокрема, акцентував увагу на необхідності якнайшвидшої розробки комплексних систем адаптації до неминучих змін клімату. Причому, як свідчать висновки експертів, ці масштабні заходи коштуватимуть державам і урядам набагато менше, ніж ліквідація наслідків стихійних лих, обумовлених змінами клімату, що й призводять до загибелі та страждань дуже великої кількості людей.
Якщо за кордоном ця проблема вже давно і серйозно вивчається, то в нашій країні робляться тільки перші кроки. І пріоритет тут належить вченим Одеського державного екологічного університету. Під редакцією ректора вузу, доктора фізико-математичних наук, професора Сергія Степаненка і доктора географічних наук, професора Анатолія Польового у 2011 році у видавництві «Екологія» вийшла книжка «Оцінка впливу кліматичних змін на галузі економіки України». Автори говорять про основні небезпеки, з якими доведеться зіткнутися, і обґрунтовують необхідність розробки систем захисту та адаптації до нових умов життєдіяльності людей.
На сесії обласної ради після обговорення наслідків руйнівного підтоплення декількох районів області депутату С.М. Степаненку було доручено визначити найбільш уразливі місця і запропонувати основні напрями, якими слід йти для того, щоб постаратися захистити регіон у майбутньому. Про те, до чого ж слід готуватися, наша бесіда з депутатом обласної ради С.М. СТЕПАНЕНКОМ.
– У глобальному плані йдеться, насамперед, про підняття рівня Світового океану і відповідно, морів, – говорить Сергій Миколайович. – У 2007 році рівень можливого підняття до 2100 року оцінювався експертами в межах 60 сантиметрів. Тепер передбачуване підняття рівня збільшено на третину. Тобто мова йтиме вже про 90 сантиметрів. Це колосальне підняття, що призведе до занурення під воду великої кількості прибережних територій у Південно-Східній Азії, на островах в Індійському й Тихому океанах, у північній частині Європи. Здавалось би, це далеко від України, від Одеси, але ці процеси породять хвилю так званих «кліматичних біженців». У 2007 році їхня кількість оцінювалася у 100 – 150 мільйонів чоловік. Зараз ця цифра значно зросте.
– А для Чорного моря такі оцінки вже робилися?
– Поки що ні. Хоча для нас підняття рівня моря на 60 – 90 сантиметрів не може залишитися непомітним. Насамперед, це стрімко прискорить зсувні процеси у прибережній зоні. І в умовах, коли нормальні берегозміцнювальні заходи не провадяться, це може призвести до серйозних наслідків.
– Сьогодні усе більше говорять про зміну режиму опадів…
– Другим глобальним чинником змін клімату, який може суттєво вплинути на умови господарювання, є зміна режиму опадів. Там, де їх багато, стане випадати ще більше. А де мало – ще менше. Якщо говорити про наш регіон, то кількість опадів до 2025 – 2030 року буде зростати, а потім стрімко піде на спад. Ступінь посушливості клімату зросте.
– Тобто ведення землеробства в нашому регіоні у будь-якому разі стане ще більш ризикованим?
– Безумовно. Доведеться змінювати структуру сівозмін, враховуючи зміни у внутрішньорічному розподілі опадів (їх збільшення в осінньо-зимовий період і скорочення у другій половині весни і початку літа). У нашій області ярі культури вже не будуть забезпечувати добрі врожаї й одержання прибутку. Швидше за все, основна увага буде приділятися озимим сортам зернових культур зі зміною термінів їх сівби у зв’язку зі збільшенням довжини осіннього періоду і зсувом зимового на пізню зиму і початок весни.
Крім того, якщо ми хочемо в Саратському, Татарбунарському, Тарутинському районах розвивати ще щось, крім вівчарства, доведеться всерйоз займатися відродженням системного зрошення.
За радянських часів у зрошення недарма вкладали великі гроші. Розкрадання цих систем – злочин проти майбутнього. Адже коштів на відновлення зруйнованого ні у держави, ні у місцевих рад не знайдеться. І мене дивує: люди захищають парки від вирубування, а от на розкрадання зрошувальних систем, по суті, основи землеробства в наших краях, дивляться зовсім спокійно і навіть беруть у цьому участь.
– Режим опадів безпосередньо пов’язаний зі стоком річок…
– Наш регіон потрапляє в область стрімкого скорочення річкового стоку. Це важливо не лише для ведення сільського господарства, для роботи підприємств, але й для забезпечення людей питною водою. Уже протягом приблизно двох років я говорю про необхідність використовувати з цією метою воду з підземних свердловин. Мені кажуть, що на півдні області в неї дуже погана якість, висока мінералізація. Але сьогодні є недорогі методи очищення води, які дозволяють доводити її до необхідних параметрів. Це набагато дешевше, ніж тягти довгі трубопроводи від річок до населених пунктів, будувати очисні споруди.
– Я читала, що за кордоном використання підземних джерел для одержання питної води вже стало пріоритетним…
– Не лише за кордоном. Є цікавий приклад і у нас, в Україні. У Чернігові, що стоїть, до речі, на річці Десні, значна частина централізованого водопостачання ведеться з підземних джерел.
При скороченні стоку річок і збільшенні кількості побутових стоків якість води в річках погіршуватиметься. Усі наші очисні споруди розраховані на воду I-II класу. А в Дністрі вона вже III-IV! Але навіть якщо її очистити, після проходження старих водоводів вода все одно буде технічною.
Недарма минулої зими люди в Сараті отруїлися через потрапляння в дірявий водопровід побутових стоків. Шматок труби замінили, але де гарантія, що порив не відбудеться в іншому місці?
– Сергію Миколайовичу, зміни клімату будуть характеризуватися ще й збільшенням кількості стихійних метеорологічних явищ…
– На жаль, зміни клімату проявляються і будуть проявлятися у зростанні інтенсивності природних процесів: зливових опадів (як влітку, так і взимку), шквалистих посилень вітру, граду, грозової діяльності, хвиль спекотної погоди тощо. Це пов’язано з найбільш відомою характеристикою змін клімату – зростанням середньорічної температури повітря. За останніми оцінками, при несприятливому розвитку її підвищення в нашому регіоні до 2100 року може досягти 3-3,5о С. За рахунок цього в атмосфері накопичується додаткова велика кількість енергії, яка вивільняється у вигляді згаданих вище стихійних гідрометеорологічних явищ. Так, за рахунок інтенсивних зливових опадів частішають випадки повеней, що призводять до розливів річок, підтоплень населених пунктів, автомобільних доріг і залізниць. Частішання шквалів відчули на собі жителі Одеси і Одеської області вже давно. Згадаємо зимовий шквал 2001 року, коли знеструмленою виявилася вся північна частина області. У 2010 і 2013 роках пройшли шквали із силою вітру понад 40 метрів за секунду. Велика частина завданого ними збитку пов’язана з тим, що існуюча нині інженерна інфраструктура не розрахована на такі все зростаючі природні навантаження. Не готові до неї й самі жителі. І по приклади далеко ходити не потрібно – досить згадати стихії кінця травня цього року в прибережній частині Одеси і вересня 2013 року в чотирьох районах області.
Адже більша частина збитку від вересневої повені була пов’язана з тим, що десятиліттями не розчищалися русла малих річок, дренажні системи, розорювалася і забудовувалася заплава, що не створена система надкороткотермінового попередження населення про настання стихійного явища, зокрема й через те, що гідрометслужба перебуває в тяжкому становищі й не має сучасної техніки, що дозволяє за 2-3 години попередити про настання стихії.
Але на помилках потрібно навчатися. Так, у Західній Україні вже зробили висновки з повеней минулих років. Для чотирьох областей вчені нашого університету зробили карти можливого затоплення. Далі почалася робота з населенням. Якщо чийсь будинок потрапляє у зону ризику, то людям треба ухвалювати рішення: залишатися там жити чи переселятися. Аналогічно і щодо інших об’єктів: якщо авто- або залізнична магістраль потрапляє в небезпечну зону, починається розробка захисних заходів. Усі вони складаються в регіональні програми адаптації до змін клімату – адже набагато дешевше розробити й виконати заходи щодо пом’якшення дії стихії, ніж після її проходження ліквідувати наслідки. Я вже не кажу про збереження людських життів…
Торік Національна агенція екологічних інвестицій залучила вчених Одеського державного екологічного університету для проведення регіональних нарад щодо розробки таких планів. Нарада рік тому пройшла і у нашій області, але немає поки що навіть проекту такого плану.
– Напевно, аналогічні плани і карти треба розробляти для основних авто- і залізничних магістралей, великих міст усієї країни, щоб уникнути небезпечних надзвичайних ситуацій?
– Звичайно. Уявіть, що відбулося б в Одесі, якби за добу випало 190 міліметрів опадів, як це сталося у вересні в Тарутинському, Саратському, Татарбунарському, Арцизькому районах? Яка з існуючих систем каналізації впоралася б із цим? Жодна. У нас навіть при випаданні 30 міліметрів опадів люди плавають на човнах по вулиці Балківській, і місто зупиняється. Якби удар стихії прийняла Одеса чи інше велике місто, стався б колапс. І ніхто, на жаль, не займається розрахунками, що робити, якщо за добу в місті випаде 190 – 200 міліметрів опадів.
Не можна забувати, що рясні опади можливі і взимку. Пам’ятаєте, що відбувалося після 23 березня цього року в Києві? Звичайний снігопад великої інтенсивності практично паралізував місто.
– Шквали рвуть лінії електропередач, знеструмлюючи населені пункти і транспортні шляхи…
– Це ще одна проблема, про розв’язання якої треба думати. Враховуючи зростання імовірності шквалів, необхідно переносити лінії електропередач під землю. Повітряні мережі постійно рве. І часто це супроводжується не лише зупинкою громадського транспорту чи потягів, але й людськими жертвами.
– У розмовах про глобальне потепління часто звучить думка про те, що менше буде витрачатися палива на обігрів приміщень, тому що зими вже не будуть звично холодними…
– Так, і наші вчені виконали розрахунки, скільки вдасться заощадити на опаленні. Але не забувайте: при підвищенні температури влітку доведеться витрачати набагато більше коштів на кондиціювання. Коли спека за 36-37 градусів Цельсія, перебувати вдома, на роботі, у транспорті без кондиціонера стає небезпечно для здоров’я. За таких умов у людей значно знижується працездатність, з’являються болі в різних органах, непоодинокі серцеві напади й непритомності. Особливо страждають люди з серцевими захворюваннями, астматики, вагітні жінки, старі люди. Тому вже сьогодні надзвичайно актуальним стає питання про впровадження енергоефективних систем кондиціювання в місцях тривалого перебування людей. Я говорю не про кондиціонери в кожному вікні, які псують естетичний вигляд будівель і обливають перехожих водою, а саме про системи підтримання оптимальної температури повітря у приміщеннях.
На Заході, якщо людині стало погано через непрацюючий кондиціонер, компанію, винну в цьому, чекають серйозні санкції й зобов’язання перед потерпілим. Ця юридична практика усе активніше наближається до нас одночасно з підвищенням частоти приходу хвиль спеки. Про захист від них треба думати вже сьогодні. Зокрема, повинні бути організовані пункти, де людина може трохи посидіти в тіні, випити води, одержати першу медичну допомогу. Така практика чудово себе зарекомендувала в різних містах Іспанії, Італії.
– Щоб системи кондиціювання добре працювали, необхідна достатня потужність електропостачання. Ні на обігрівачі взимку, ні на кондиціонери влітку багато підстанцій просто не розраховані…
– «Одесаобленерго», хоча це і приватна компанія, настав час замислитися: недалекий той час, коли люди будуть подавати до суду за відключену електрику, що призводить до поламок побутової техніки, зупинки кондиціонерів і настання спеки у квартирах.
Так, я розумію: сьогодні проблем дуже багато. Але якщо у 1920 році, в умовах тотальної руїни, ухвалювався і виконувався план ГОЕЛРО, що давав величезний заділ для майбутнього розвитку всіх галузей промисловості, то сьогодні бездіяльність просто непробачувана.
Наприклад, ми збираємося наголошувати на розвитку гідроелектростанцій, але як вони будуть працювати при зменшенні стоку річок? Що стосується сонячної енергетики, то тут, звичайно, є перспективи. А от розвиток вітроенергетики, у зв’язку із уже згаданими змінами клімату, для нашого регіону уявляється набагато проблематичнішим.
Ми щорічно подаємо заявки на розробку планів адаптації регіону до змін клімату. Провадимо наради із чиновниками. Але оскільки в них є багато першочергових завдань, до заходів щодо захисту від стихійних метеорологічних явищ руки не доходять.
Ще у 2008 році був ухвалений Указ Президента про розробку Національного плану адаптації до змін клімату. З того часу минуло вже п’ять років. За ці роки наша країна зазнала серйозних збитків від стихійних лих, втратила чимало людських життів. Але навіть це не змусило діяти активно і на державному рівні почати шукати шляхи захисту від негативних наслідків зміни клімату.
