Рішенням виконавчого комітету Одеської облради народних депутатів від 28 грудня 1990 року під № 445 було організовано Одеську філію відділення Пенсійного фонду СРСР. Почалася копітка робота щодо формування органів фонду на місцях. Ці дні добре пам’ятає перша заступниця начальника управління Пенсійного фонду України в місті Котовську та Котовському районі Людмила Олександрівна Поповська.
Чи були труднощі? Властиво, були.
– Мабуть, усі роки моєї попередньої роботи, навчання в Одеському народногосподарському інституті, якийсь досвід – усе це стало етапом підготовки до роботи в Пенсійному фонді, – говорить Людмила Поповська, згадуючи період становлення організації.
Вона занурилася в пенсійну сферу, облишивши посаду ревізора-інспектора з бюджету в Котовському райфінвідділі. І тепер вважає, що кожен день працівників Пенсійного фонду – це своєрідний іспит на людяність. Адже вся їхня робота заснована на спілкуванні з людьми. І тут дуже важливо не переступити межу, терпляче вислухати, роз'яснити закони й порядок, разом перерахувати, а іноді й просто зрозуміти людину, поговорити з нею про перипетії життя.
Мабуть, їй вдається знайти спільний знаменник у спілкуванні з котовчанами, бо за 23 роки роботи ніхто й ніколи не мав до неї претензій. А часи-то були різні: і нелегкі 90-ті, коли пенсійні виплати доводилося здійснювати бартером – вугіллям, борошном, крупою та іншим, і складний початок 2000-х, коли був створений відділ персоніфікованого обліку й замість райвіділу соцзабезпечення призначенням пенсій став займатися Пенсійний фонд. Тоді все це здавалося неможливою та непід'ємною працею. Але все було зроблено вчасно й так, щоб пенсіонери не відчули новацій.
Як говорить Людмила Поповська, хтось пишається освоєнням цілини, приналежністю до стахановського руху, а вона пишається тим, що одержала перший документ, яким піднімався Пенсійний фонд. Цей документ зберігається разом з іншими реліквіями, серед яких – запрошення, підписане головою Котовського райвиконкому Володимиром Петровичем Лисенком, із проханням забезпечити явку головного бухгалтера, відповідальної особи за створення Пенсійного фонду. Тут же рахівниця, перша друкарська машинка «Любава», фотографії. Людмила Олександрівна створила й фотоальбом становлення організації. І зараз вона дбайливо зберігає все це на почесному місці, побільшуючи новими фактами, фотографіями, які ввійдуть у літопис фонду й країни.
Чи може хтось повірити зараз, що був колись один на двох із начальником райвідділу соцзабезпечення стіл, де вона приймала звіти, було друкування документів на (зараз здається) примітивній друкарській машинці?.. Що фонд разом із країною пройшов період удосконалення від складання документів на папері кульковою ручкою до використання високих технологій? Що ще донедавна його служби ташувалися в різних приміщеннях?
А напередодні 23-річчя управління Пенсійного фонду України в місті Котовську та Котовському районі відсвяткувало новосілля в новому будинку.
– Двадцять три роки для організації – це, може, й небагато. Але для мене це майже чверть життєвого шляху, це багато чого варте, – щиро говорить Л. Поповська.
За цей час сумлінна робота Людмили Олександрівни Поповської не раз була відзначена грамотами та подяками районного, обласного, державного рівня.
– Я не краща й не гірша за інших, – говорить Л.О. Поповська, довідавшись, що я хочу написати про неї. – Є дуже багато людей, із якими разом ми починали цей складний шлях. Щоправда, багато хто вже на пенсії. Але це тому, що я починала молодою. Однак і сьогодні працюють люди, які стояли біля джерел. Це класні фахівці Лідія Володимирівна Вінтул, Тетяна Борисівна Симіна, Надія Миколаївна Шиманська. Усім колегам у день народження Пенсійного фонду шлю найкращі побажання. Натхнення всім, здоров'я і сил.
