Проблема логопедичних дефектів цікавила мене вже кілька років. Справа в тому, що все частіше в родинах своїх знайомих я став зустрічати дітей із тими чи іншими затрудненнями в мовленні. Причім усі ці «ланки суспільства», аж ніяк не належать до категорії соціально неблагополучних. Масла у вогонь до моєї «нездорової цікавості» додали й численні публікації в інтернет-ресурсах і друкованих виданнях. Виявляється, логопеди й дефектологи відтепер поповнили список «сімейних фахівців», посівши почесне місце в першій п’ятірці поряд із перукарями й тренерами з йоги. За деякими данними в сучасному світі з десяти дітей у вісьмох є ті чи інші проблеми з мовленням. При цьому акцент робиться на тій тезі, що буцімто більшість логопедичних дефектів має глибоке психологічне та соціальне коріння. За твердженням тих же фахівців, сьогодні навіть можна заявляти про пандемію, «вірус» якої атрофує саме одну з головних людських здатностей – уміння говорити. Говорити правильно.
В Ізмаїлі на базі дошкільних закладів відкрито понад десять логопедичних груп, і їхній обліковий склад значно перевищує норму, досягаючи 20 дітей (при нормі 12-15 у групі). Спеціалізованим є комунальний дошкільний заклад комбінованого типу № 23 «Веселка». Тут чотири вчителі-логопеди. Для їхньої плідної роботи створено всі потрібні умови, у розпорядженні кожного індивідуальний кабінет. Однією з найдосвідченіших викладачів є Інна Маркова, яка безпосередньо у «Веселці», по закінченні Київського педуніверситету ім. Драгоманова, трудиться з 1996 року.
– Справді, порівняно з початком моєї педагогічної діяльності, – відзначає Інна Петрівна, – стало значно більше «складних» дітей із різними мовленнєими порушеннями, ускладненими синдромами рухового розгальмування, порушеннями емоційно-вольової сфери, низьким рівнем пізнавальної активності. І причини цієї негативної тенденції я вбачаю у вибудуваному складному ланцюжку. Наприклад, не таємниця, що сучасні покоління стали ослабленішими з різних причин: це і хронічні соматичні захворювання майбутніх батьків, і малорухливий спосіб життя (дякувати розвиткові науково-технічного прогресу), ну й, мабуть, занепад моральних пріоритетів (ранній статевий досвід, отже й відповідні з цього наслідки). І часто жінки в період вагітності не можуть самі виносити плід. Зараз практично кожна друга вагітність – збережена. А медикаментозне втручання, особливо на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку дитини, різні види вірусних інфекцій, ускладнена родова діяльність призводять до порушень у корі головного мозку маленької людинки, що зрештою й дає «фефекти фікції». Виходячи з останніх досліджень, логопедичні дефекти в 90 відсотках випадків з’являються не через соціальні проблеми, а внаслідок ускладнень у період виношування плоду та пологів.
Загальновідомо, що в успіху лікування будь-якого захворювання або відхилення дуже важливою є рання діагностика. І тут на перші ролі виходить не тільки якість роботи педіатрів, але й поінформованість батьків. Адже є певні вікові нормативи в розвитку дитини. Так, півроку – це період активного белькотіння. У півтора року словниковий запас маляти має включати вже щонайменше шість слів. А в три роки маленька людинка, словниковий запас якої розширений до 250 слів, має вже виголошувати короткі речення принаймні з трьох слів. Важливо також звертати увагу й на динаміку психомоторного розвитку дитини.
– В інтересах повноцінного розвитку дитину педіатри просто таки повинні працювати з викладачами-логопедами в одному запрягу, – впевнена Інна Маркова. – Адже вчасна діагностика без педіатрів, до обов’язків яких віднесено спостереження за малятами в перші роки їхнього життя, просто неможлива. А для цього лікарі мають бути знайомі з основами логопедичного ремесла.
Кадрові проблеми в дитячих поліклініках саме за позицією педіатра підтверджують, що навряд чи в найближчі роки нас тут чекають серйозні зрушення. Інна Маркова також вважає, що на державному рівні слід посилити й профілактичну роботу серед вагітних жінок у формі додаткових тренінгів і семінарів із залученням психологів, логопедів і дефектологів. Адже зараз ці заходи, як правило, обмежуються здобуванням навичок зі сповивання тощо. Також важливо, щоб у загальноосвітніх школах було запроваджено ставку логопеда. Адже в Ізмаїлі ця штатна одиниця, на відміну від тієї ж Одеси, не значиться.
– Але ж є логопедичні діагнози, які проявляються переважно в шкільному віці, наприклад, порушення читання й писання, – розповідає Інна Петрівна. – Крім того, у спостереженні за дітьми, до яких іще в дошкільних закладах застосовувалася логопедична корекція, дуже важливо зберегти педагогічний ланцюжок: дитячий садок – школа.
Безумовно, в межах однієї публікації неможливо охопити весь спектр проблеми. Але те, що до цього питання треба підійти на державному рівні серйозніше – факт.
