Головний фахівець-юрисконсульт відділу представництва інтересів в органах державної влади юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Наталя Біда вважає себе людиною везучою. Незважаючи на прізвище…
Вісім років тому вона вступила «на бюджет» до національного університету «Одеська юридична академія» на соціально-правовий факультет за направленням Пенсійного фонду України. Було укладено тристоронній договір між студенткою, вузом та ПФУ.
– Мої ровесники після закінченню вузу ламали голови над тим, куди йти працювати. Я ж, завдяки цільовому направленню, приступила до роботи, як тільки-но стала дипломованим фахівцем. І ось вже три роки працюю в чудовому колективі, – говорить Наталя.
– У Вас досить оригінальне українське прізвище.
– Знайомі радять змінити його, але я не згодна. Я впевнена, що моє прізвище приносить мені лише удачу. Воно рідкісне, таке, що запам'ятовується, змушує жити і працювати так, щоб слово «біда» ніяк не асоціювалося із моєю особистістю. До того ж у нього глибоке українське козацьке коріння.
– Що привело Вас до юриспруденції? Адже частіше дівчата обирають гуманітарні напрями.
– Вибачте, якщо скажу з пафосом, але я звикла говорити правду, домагатися істини та справедливості. Це трохи заважає в житті, але на шляху професійному ця якість мені лише допомагає.
Зараз до моїх обов'язків входить представлення інтересів в судах різних інстанцій, перевіряємо організацію правової роботи у підвідомчих управліннях фонду тощо. Робота цікава, тому що охоплює широкий спектр проблем, з якими зустрічаються наші громадяни на сьогоднішній день.
– Наталю, що найбільше запам'яталося за ці три роки?
– Уявіть, вчорашня студентка, тільки-но вийшла зі стін вузу. До того мала справу лише з теорією. Перший рік після університету я працювала у відділі контролю за нарахуванням та виплатою пенсій управління військовослужбовців та деяких інших категорій громадян при Головному управлінні. Тоді робота над кожним документом перетворювалася на маленьку історію.
Особливо запам’яталася така ситуація. Помер військовослужбовець. За два місяці до смерті він одружився. У нього є доросла донька. Після похорону вибухнув скандал. Справа в тому, що допомогу на поховання сьогодні розраховують, підсумовуючи три пенсії покійного. Крім того, дружині військовослужбовця належить одноразова грошова допомога. Її розмір теж складається із трьох пенсій.
За одержанням допомоги на поховання може звернутися хто завгодно, у кого на руках є паспорт із кодом, оригінал свідоцтва про смерть та витяг із держреєстру актів цивільного стану. Його видають у єдиному примірнику. Той, хто пред'являє його оригінал, і одержує допомогу. Цей витяг забрала донька, аргументуючи тим, що саме вона, а не вдова, повинна одержати ці гроші. Дівчина запевняла, що жінка вийшла заміж за її батька лише заради грошей, призначених державою після втрати годувальника…
Врешті-решт родички обмінялися документами і одержали кожна свою частину коштів.
– Як відводите душу після таких історій?
– По-перше, допомагає колектив. У нас тепла, щира атмосфера.
По-друге, відпустки намагаюся проводити у подорожах. Дуже люблю Крим. Особливо запам'ятався турпохід третього розряду складності гірськими маршрутами. Встигла побувати на Ай-Петрі, у Великому Кримському каньйоні, на водоспадах Джур-Джур, Джурла…
Також люблю готувати. Особливо вдається український борщ.
Подорожуйте, готуйте та радійте життю – ось мій рецепт оптимізму.
– Як у кожної дівчини, котра себе поважає, у Вас є мрія…
– Звичайно. Хочу вийти заміж, народити чарівних діток та допомагати людям, застосовуючи свої знання та досвід, що накопичується з роками.
