Відвідування ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (далі – ДП «Чоразморшлях» або ЧАМШ) залишило відчуття перебування на потопаючому кораблі, який відчайдушно бореться за живучість.
У 2008 році Господарський суд Одеської області визнав наявність кредиторської заборгованості підприємства. І з того часу воно перебуває у стані банкрутства.
Формальним способом виходу із цього патового економічного стану могло б стати одержання 27 мільйонів гривень дебіторських заборгованостей за роботу по чартерах, що підтверджено рішеннями судів. Але боржники не поспішають виконувати свої платіжні зобов’язання, а виконавці – вживати дієвих заходів, щоб примусити їх до реальних виплат. Зрештою, через кілька років стала мусуватися інформація про те, що боржники втратили свою платоспроможність, яку мали на час підписання договорів.
Хоча ЧАМШ і зберегло приналежність до групи державних підприємств, цей статус прикрашає лише його назва. Воно справді належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, але останнє не є для ЧАМШу джерелом фінансування, оскільки ДП «Чоразморшлях» працює за принципом госпрозрахунку. І державної підтримки не одержує. А інших можливостей для реанімації та розвитку не має.
Покликане здійснювати днопоглиблювальні роботи і у такий спосіб забезпечувати судноплавство, управління ЧАМШ залишається у списку підприємств, які мають стратегічно важливе значення, а отже – такі, що не підлягають приватизації.
При цьому важко утриматися від дещо крамольної думки про те, що завдяки мораторію на відчуження майна, що супроводжує банкрутство, воно не може бути продане з молотка кредиторами. І, можливо, завдяки такому «запобіжному» заходу у складі ЧАМШ ще є 49 суден. Вони виведені з експлуатації та ржавіють біля причалів підприємства. Теоретично їх можна було відновити до робочого стану і використовувати з прибутком за прямим призначенням. Лише для початку потрібні кошти, щоб зробити їм класифікаційний ремонт із дотриманням усіх вимог регістру. Тут коло замикається.
Очевидно, доречною може бути комісія, створювана в Міністерстві, яка, зрештою, зробить висновки про технічний стан суден України. І стане зрозуміло, які з них придатні для ходіння по морях та річках, а які час списувати в тираж.
Тим часом, кредитори з 2008 року не відмовляються від спроб продати на металобрухт «чамшівський» землесос «Арабатський». За вартості до 2000 гривень за одну тонну такого «заліза» можна зірвати куш приблизно у два мільйони гривень. А можливо, і більше, тому що це електрохід, де до 5% ваги становлять кольорові метали. Дії компанії, що висуває на нього свої права, ніби оживлюють у пам’яті комерційних авантюр схеми «дерибану», які призвели до руйнування Чорноморське пароплавство. Тому ЧАМШ частіше фігурує як позивач у судах, ніж як морське підприємство, доводячи, що землесос 5 років тому був проданий незаконно. Управління ЧАМШ також не одержало від виконавців повернення за те, що вони поспішили вивезти з його бази гвинти, якорі, черпаки, щоб у такий спосіб погасити на ділі неіснуючі борги.
За словами начальника ДП «ЧАМШ» Віктора Оршлета, за відповідного рішення суду з’явилася б можливість передати з/с «Арабатський» у бербоут-чартер з умовою, щоб орендарі зробили повний ремонт судна. Керівництво робить усе можливе, щоб зберегти те, що має підприємство, та урятувати його для майбутнього.
– Поки що досягненням є те, що в підприємства немає боргів щодо зарплати. Ні перед тими, хто звільнився, ні перед тими, хто зараз працює. Тому, якщо з’явиться флот, ми знайдемо персонал для його обслуговування, – говорить В. Оршлет. – Рапортувати про успіхи немає приводу. Але надія вмирає останньою…
