Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України).
Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).
Згідно зі статтею 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
Нотаріально посвідчена довіреність вимагається на вчинення правочину, який потребує нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом або домовленістю сторін.
Щодо порядку посвідчення довіреності нотаріусом
Відповідно до статті 43 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХІІ (далі – Закон), при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії (зокрема за паспортом громадянина України).
У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику; до того ж вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
У довіреності на укладання договору дарування обов’язково зазначаються прізвище, ім’я, по батькові або повне найменування обдаровуваного. У разі невиконання такої умови довіреність є нікчемною (підпункт 2.4 пункту 2 Глави 4 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок).
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження – для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають. У довіреностях, що видаються на вчинення правочинів щодо розпорядження майном, також зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків довірителя (податковий номер). У довіреностях, виданих на ім’я адвокатів, можуть зазначатися їх статус та членство в адвокатському об’єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об’єднання) (підпункт 2.5 пункту 2 Глави 4 Розділу ІІ Порядку).
Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною (ст. 247 ЦК України).
Особливості посвідчення довіреності, яка видана в порядку передоручення
Відповідно до частини 2 статті 245 ЦК України, довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню (після подання основної довіреності, у якій, зокрема, передбачено право на передоручення).
Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю.
Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана (підпункт 5.5 пункту 5 Глави 4 Розділу ІІ Порядку).
Відмова нотаріуса у посвідченні довіреності в порядку передоручення, якщо в основній довіреності не вказаний строк дії, вважається правомірною.
Щодо порядку скасування довіреності нотаріусом
Однією з підстав припинення представництва за довіреністю є її скасування. Відмова довірителя від цього права є нікчемною.
У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов’язаний негайно повернути довіреність (ч. 3 ст. 248 ЦК України).
Згідно з ЦК України та Порядком особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення (ч. 1 ст. 249 ЦК України, підпункт. 6.1 пункту 6 Глави 4 Розділу ІІ Порядку).
Для реалізації свого права на скасування нотаріально посвідченої довіреності громадянину необхідно звернутись до нотаріуса із заявою про скасування довіреності.
Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Реєстрація посвідчення довіреності (припинення її дії)
Посвідчені нотаріусами довіреності, довіреності, видані в порядку передоручення, а також припинення їх дії, підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5.
Єдиний реєстр довіреностей – це електронна база даних, що містить інформацію про довіреності (у тому числі їх дублікати), а також відомості про припинення їх дії.
Реєстрацію довіреностей, довіреностей, виданих в порядку передоручення (їх дублікатів), а також припинення їх дії здійснюють реєстратори (зокрема державні та приватні нотаріуси) в Єдиному реєстрі за заявою довірителя.
