1 квітня 2013 року Інституту стоматології НАМН України, який розташований в Одесі, по вулиці Ришельєвській, 11, виповнилося 85 років. Це зовсім унікальна наукова та лікувальна установа, яка тривалий час залишалася єдиною на території СРСР – центральний НДІ стоматології в Москві відкрили лише у 1962 році, і залишається такою в Україні. Високе становище, погодьтеся, багато до чого зобов’язує. За останні 40 років тут підготовлено 32 доктори і 204 кандидати наук. Видано 66 монографій, зареєстровано 270 винаходів.
На сьогоднішній день в Інституті сформувалося кілька потужних наукових шкіл.
Перша – хірургічна реабілітація хворих з вродженими незаращеннями обличчя.
На базі клініки щелепно-лицьової хірургії у 60 роках минулого сторіччя було організовано кафедру хірургічної стоматології Одеського медичного інституту і створено центр хірургічного лікування вродженої патології незарощувань верхньої губи і піднебіння. Засновником і керівником центру з вивчення та удосконалення методів уранопластики і пластики верхньої губи був професор Г.І. Семенченко, який розробив заходи профілактики і нові оригінальні способи хірургічного лікування вроджених дефектів обличчя.
Результати наукових досліджень Г.І. Семенченка та його учнів висунули Одеську хірургічну школу до числа провідних у СРСР. Сьогодні вона визнана як у нашій країні, так і за її межами. Обсяг професійних, організаційних та наукових звершень Г.І. Семенченка дозволяють вважати його одним із засновників радянської і української школи щелепно-лицьової хірургії. З 1998 року до теперішнього часу роботи в цьому напрямі продовжує його учень, доктор медичних наук, професор А.Г. Гулюк.
Друга наукова школа – використання біохімічних та патофізіологічних принципів у вивченні патогенезу основних стоматологічних захворювань і їх зв’язок із захворюваннями шлунково-кишкового тракту.
З перших днів існування інституту керівниками двох лабораторій біохімії і патофізіології були відомі професори В.В. Ковальський, Є.І. Синельников, Д.А. Цуверкалов і С.А. Нікітін. Вони заклали основу дослідницької роботи з проблем карієсу та пародонтиту. У подальшому цю роботу продовжили професор О.І. Сукманський і професор Ю.А. Петрович. Сьогодні керує лабораторією біохімії доктор біологічних наук О.А. Макаренко.
Наукові дослідження з даного напряму лягли в основу дослідження засобів для практичного застосування. Було розроблено цілу серію препаратів – адаптогенів з рослинної сировини: Біотрит (із проростків пшениці), ЕКСО (з насіння сої), Лецитин (з насіння соняшнику), Кальцикор (з кореня цикорію), Екстравін (з насіння винограду), Катомас (олійний розчин бета-каротину і токоферолу).
На основі цих адаптогенів організовано виробництво пігулкових лікувально-профілактичних засобів, на які є дозвіл Міністерства охорони здоров’я на їхнє застосування: Біотрит-З, Біотрит-Дента, ЕКСО, Остеовіт, Лецитин-2, Віталонг, Кальцикор, Інулін. Розроблено рецептури та організовано виробництво лікувально-профілактичних зубних еліксирів: Біодент, Лізодент, Санодент, Екстравін-Дента, апельсиновий, мандариновий, грейпфрутовий, гранатовий, цикорій, Лізомукоїд.
Третя наукова школа – вивчення проблеми гігієни порожнини рота. Проблема впливу рівня гігієни порожнини рота на розвиток стоматологічних захворювань в Інституті вивчалася з 1965 по 1975 роки винятково на госпдоговірних засадах з Московською фірмою «Свобода». У 1978 році вперше у нашій країні було організовано та введено до штату Інституту лабораторія гігієни порожнини рота. Керівниками лабораторії були: доктори медичних наук Ю.А. Федоров (1965 – 1975), В.Є. Скляр (1975 – 1977), професор кафедри стоматології дитячого віку ОНМедУ Т.П. Терьошина (з 1977 – до теперішнього часу).
У 70 – 90-ті роки Інститутом було підписано договори з провідними в країні фабриками (Москва, Краснодар, Харків, Миколаїв), які виробляли зубні пасти та еліксири, на спільну розробку і промисловий випуск нових гігієнічних засобів. Згідно з наказом Міністерства харчової промисловості СРСР, жоден гігієнічний засіб для порожнини рота не міг випускатися без санкції Інституту. Фактично лабораторія була монопольною науковою структурою з розробки, впровадження та випуску засобів гігієни в колишньому Союзі.
Її співробітники у 1985 – 1990 рр. тісно співпрацювали з Хіміко-фармацевтичним інститутом (м. Софія) і Празьким НДІ стоматології. Провадилися спільні дослідження з київськими академічними інститутами: молекулярної біології, проблем матеріалознавства, харчової хімії, теплофізики.
З 1965 по 2010 рік у лабораторії створено 96 засобів для догляду за порожниною рота, захищених авторськими свідоцтвами і патентами. 48 з них впроваджено в промислове виробництво.
Четверта наукова школа – експериментально-клінічна пародонтологія. У 1974 році вперше в Україні в Інституті було організовано відділ захворювань пародонта (ясен). Засновником і першим керівником відділу був доктор медичних наук, професор Г.М. Варава (1974 – 1990 рр.). Зараз ним керує доктор медичних наук Ю.Г. Чумакова.
На підставі проведених у відділі досліджень було запропоновано нові засоби профілактики та лікування, нові методи діагностики і лікування захворювань ясен, зокрема фізіотерапевтичні та електрохірургічні. На них отримано 24 авторських свідоцтва і 6 патентів на винаходи.
Одним з провідних за значимістю для практичної стоматології є відділ стоматології дитячого віку. Він був організований в Інституті ще у довоєнні роки. Нині ним керує професор О.В. Деньга – зав. кафедри дитячої стоматології ОНМедУ, керівник Одеського обласного лікувально-консультативного науково-методичного центру дитячої стоматології та ортодонтії.
У відділі провадиться велика робота щодо вивчення епідеміології основних стоматологічних захворювань у дітей, розробки та вдосконаленню методів масової профілактики карієсу і захворювань пародонта.
То ж, вирішивши звернутися до стоматолога, у різноманітній палітрі приватних центрів не забувайте і про найавторитетнішу лікувальну установу – Одеський інститут стоматології.
