Афганська війна тривала майже десять років і увійшла в сучасну історію драматичною сторінкою. Про неї зараз мало хто пише і згадує. Найбільше згадуємо лише ми, воїни-афганці, коли нам стає важко.
Війна – жорстока справа і дорого обійшлася нам, нашим родинам і нашій Батьківщині.
Батьки, діти, дружини, сестри й брати тих, хто там воював, теж прожили той проміжок життя, як на війні. Щодня вони чекали звісток з Афганістану і не завжди знали, чи живі ми.
З тієї війни повернулися, на жаль, не всі. І ми, живі, завжди пам’ятатимемо їхні імена.
Батьківщина, чи то розвалений Радянський Союз, чи то наша держава Україна, у неоплатному боргу перед своїми загиблими синами, перед їхніми батьками, дружинами й дітьми.
Але, вшановуючи пам’ять про загиблих, померлих від ран і хвороб, не можна забувати про живих, треба дбати про них і вникати в їхні потреби. Я дотепер впевнений, що і один загиблий – дуже багато.
Війна давно закінчилася, а ми ще довго будемо перебувати в шоці від фізичної та психологічної втоми, що накопичилася, і всього пережитого на тій далекій афганській землі.
Бойові друзі! В день 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану хочеться побажати вам міцного здоров’я, сімейного щастя.
Бажаю, щоб завжди вас оточували справжні друзі, близькі дарували турботу й тепло, кохані любили і у всьому щастило.
З повагою, Микола КОЗЛОВ, учасник бойових дій в Афганістані, заступник голови районної ради ветеранів, гвардії підполковник
