Про історію держзаготівлі зерна можна дізнатися, відвідавши невеличкий музей, дбайливо створений працівниками та ветеранами праці приватного акціонерного товариства «Любашівський елеватор». У його численних експонатах закарбована 90-річна історія найпотужнішого в Любашівському районі підприємства з тих, що займаються збереженням і переробкою сільськогосподарської продукції. Це чи не єдиний музей підприємства на Одещині, створений за роки незалежності.
Найдавніші письмові згадки про промислову заготівлю зерна зафіксовані у звітах Одеської губернії за 1923 рік, у яких пишеться, що у серпні відкрито перший зсипний пункт у Балті та два підсобні пункти – в Любашівці та Кривому Озері. Питання про будівництво елеватора в Любашівці вперше розглядалося 5 червня 1924 року на засіданні Одеського губвиконкому, про що свідчить протокол № 29. Невдовзі селище прикрасив дерев’яний елеватор потужністю 8 тисяч тонн, поряд були споруджені зерносклади. Над виконанням виробничих завдань щодо заготівлі зернопродукції трудився колектив справжніх професіоналів.
Під час війни на елеваторі хазяювали німецько-румунські окупанти, які, втікаючи, у 1944 році спалили споруди. Відновлення елеваторних потужностей розпочалося відразу після визволення Любашівки, а вже в липні директор «Заготзерно» Федір Петрович Кравченко підписав розпорядження про відкриття 47 пунктів заготівлі у сільській глибинці. Тож люди натхненно працювали, озброєні гаслом «Все для фронту – все для перемоги!»
З призначенням на посаду директора Юхима Леонтійовича Мостового у 1946 році розпочалося будівництво головних виробничих корпусів. Доповнили досягнення свого попередника Анатолій Олексійович Побережець та Анатолій Віталійович Герасютенко. Їхні фото розміщені в музеї на чільному місці.
Останні 28 років тут керує професіонал своєї справи Зінаїда Петрівна Сорока. Щоб вшанувати свого добропорядного керівника, колектив підприємства заснував нагороду «Зірка видатного керівника», а портрет З. Сороки прикрасив районну Дошку пошани.
Нарівні з керівним складом чимало прекрасних трударів своєю працею примножували досягнення підприємства. Це фронтовики Дем’ян Іванович Вовк, Андрій Степанович Крижановський, Михайло Григорович Волченко, Іван Миколайович Білоус, династії Южбабенків, Котюжинських, Кузьменків, керівник технічної служби Микола Сергійович Бульченко, раціоналізатор Дмитро Олексійович Калюженко та інші працівники. Багато хто відзначений високими урядовими нагородами, а колектив елеватора зберігає у своїй скарбничці оксамитовий прапор переможця всесоюзного змагання у хлібозаготівлі.
Нині всі зусилля Зінаїди Сороки та колективу спрямовані на подальшу технічну модернізацію виробництва, збільшення технічних потужностей, впровадження новітніх технологій енергозбереження. Це вже новітня історія підприємства, яка також буде відображена в музейній експозиції.
