Коли заходиш на територію Кілійського управління водного господарства, здається, що потрапив до санаторію: дзюрчить фонтан, пахнуть троянди, у затінку скверу – ажурні альтанки.
– До нас навіть весільні кортежі приїжджають: кілійські молодята облюбували територію управління для фотосесій, – говорить, посміхаючись, начальник підприємства Олександр Афанасійович Іваненко.
Кілійські рисівники можуть опинитися «на коні»
Якихось 60 років тому в дельті Дунаю панували очерет і рогіз, заболоченими землями й безплідними солонцями були зайняті величезні території. У п’ятдесяті роки в Кілійському районі почалося спорудження першої зрошувальної системи, що охопила поливом понад одну тисячу гектарів. А услід за цим розгорнулися набагато грандіозніші проекти – щоб над зоною ризикованого землеробства дощі йшли тоді, коли цього захоче його величність агроном. Було побудовано в цілому понад 200 кілометрів відкритих і закритих каналів, 44 насосні станції, зрошенням покрито 38 тисяч гектарів орних земель. Добре, що в цих краях води не бракує, її можна брати з Дунаю, озер, лиманів, водосховищ.
Текла вода – текли золоті потоки: у середньому по району врожайність зернових перевищувала 50 центнерів з гектара, а цариця полів на зрошуваних полях давала заповітну сотню центнерів. І сьогодні ті підприємства, які користуються зрошенням, показують найвищі результати. Яскравий приклад – СВК «Росія», де успішно займаються виробництвом овочів, насінників, що було б неможливо без поливу.
За природно-кліматичними умовами Кілійський район сприятливий для вирощування рису: у сімдесяті роки тут було споруджено п’ять унікальних рисових систем загальною площею 11 тисяч гектарів. Сьогодні, коли перебуває під сумнівом виробництво цієї культури в Криму, де рисові чеки займають 15 тисяч гектарів, кілійські виробники мають усі шанси опинитися «на коні».
На межі зупинки
Звичайно, експлуатація гідротехнічних споруд неможлива без висококваліфікованих фахівців. У Кілійському управлінні водного господарства працюють 315 чоловік, близько п’ятдесяти з яких – фахівці з вищою освітою. Уже 28 років це підприємство очолює Олександр Афанасійович Іваненко. Його правою рукою цілком справедливо можна назвати головного інженера Михайла Михайловича Стоянова. «Золотим фондом» підприємства називають начальника відділу водокористування Євгенію Морозову, провідного інженера Марію Рицьку, начальника дільниці Віктора Паляничка і багатьох інших досвідчених фахівців.
– Кілійське управління зрошувальних систем – державне підприємство, – розповідає Олександр Афанасійович. – Ми одержуємо державне фінансування в розмірі 11 мільйонів гривень за рік на проведення природоохоронних і водоохоронних заходів, утримання служб, які займаються цими питаннями. Усе, що пов’язано з поливом і подачею населенню питної води, – уже платні послуги. Торік ми заробили 7,6 мільйона гривень, які надійшли на спецрахунок підприємства. Із цих грошей купувалися ПММ, запчастини, видаткові матеріали, словом, усе, що необхідно для обслуговування гідротехнічних споруд. Так, устаткування вже далеко не нове, щоб утримувати господарство в робочому стані, доводиться докладати чималих зусиль. Створені й працюють чотири аварійні бригади, оснащені екскаваторами, піднімальними механізмами, насосами та іншим устаткуванням, тому що поламки необхідно оперативно усувати. Але цього року у нас виникла серйозна проблема – казначейство не пропускає рахунки підприємства. З початку року й по сьогоднішній день ми не можемо зняти зі спецрахунку ані копійки зароблених грошей. Не можемо купити навіть пальне. Господарства посіяли рис, його треба за 2-3 дні затопити. Якщо цього не зробити, зерно пропаде, через нас підприємства можуть зазнати серйозних збитків. У цій ситуації, якщо десь лопне труба, «стрельне» трансформатор або «посиплеться» засувка, ми не зможемо негайно виїхати на місце й усунути аварію. Стоїть питання подачі не лише зрошувальної, але й питної води населенню. Ми не можемо елементарно закупити сіль, яка необхідна для електролізного доочищення питної води. Якщо ми зупинимо станцію, люди вийдуть із вилами.
Аналогів в Україні немає
Справді, об’єкти, які обслуговує Кілійське управління зрошувальних систем, – життєво важливого значення, а тому ставлення до нього повинно бути особливим. Крім послуг зрошення, підприємство забезпечує водою 16,5 тисячі жителів Кілійського й Татарбунарського районів, і в перспективі їхня кількість може значно збільшитися. Для цього у 2008 році був зданий в експлуатацію комплекс очисних споруд, спроможний за добу переробляти 25 тисяч тонн води. Забираючи її з «каналізації всієї Європи» – річки Дунай, ця станція шляхом аерації, дегазації, біохімічного окислення й низки інших операцій доводить Н2О за параметрами до вимог ДСТ «питна вода». Фахівці стверджують, що аналогів такої станції в Україні немає.
На сьогоднішній день прокладено 83 кілометри магістрального водогону, і його спорудження в перспективі може бути продовжено. Необхідно також прокладати й розвідні мережі по населених пунктах. Збільшення числа споживачів дозволило б стримувати ціни на питну воду, яку КУОС сьогодні продає по 3,15 грн за тонну (щоправда, комунальні підприємства в населених пунктах додають ще свої націнки).
Розповідаючи про принципи роботи підприємства в інтерв’ю напередодні професійного свята, Олександр Афанасійович відзначив, що в основі завжди стоїть питання охорони праці:
– У нас висока механізація, потужні електричні установки: керівники підрозділів не дають своїм підлеглим завдання, доки особисто не переконаються, що ця робота безпечна, – говорить О. Іваненко. – На другому за значимістю місці – виконання виробничих показників, наповнення спецрахунку, оскільки без коштів неможливо розвиватися. Ідемо в ногу з часом – усі робочі місця фахівців комп’ютеризовані, підключені до мережі інтернет. Третій за значимістю напрям – забезпечення соціального захисту членів колективу. У кожному підрозділі обладнано побутові кімнати, де зроблено євроремонт. Працівники забезпечуються спецодягом, є їдальня, де можна ситно пообідати за шість гривень. Влітку наші трудівники відпочивають у відомчій базі відпочинку на березі Чорного моря. Гордість підприємства – футбольний клуб, у розпорядженні якого є власний спортзал і футбольне поле. У минулому сезоні команда «Придунаєць» посіла перше місце в районі й представляла Кілію на першості області. Трудитися в управлінні зрошувальних систем престижно, і якщо звільняється робоче місце, на нього одразу вишиковується черга претендентів.
…З токарного, столярного, слюсарного й зварювального цехів управління доносяться характерні робочі звуки – шиплять зварювальні апарати, ревуть турбінки, стукають молотки. Але все це приховано за красивими фасадами персикового кольору, перед якими ростуть трояндові кущі. Культура виробництва для колективу Кілійського управління водного господарства – не просто слова.
