Здрастуйте, діточки мої сонячні!
Завтра ми з вами зустрічаємо найулюбленішу, найдовгоочікуванішу, найтеплішу пору року – ЛІТО!
Напевно, ви знаєте, мої розумники й розумниці, що першого червня відзначається Міжнародний день захисту дітей. Це одне з найсвітліших міжнародних свят. Ми б ще сказали з вами, що це ще й найважливіше свято, чи не так?! Адже позаду залишилася школа, а попереду – канікули.
До речі, дотепер точно не відомо, чому саме цього дня прийнято відзначати дитяче свято. За однією з версій, у далекому 1925 році Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування – Фестиваль човнів-драконів. Це відбулося саме 1 червня. Завдяки щасливому випадку, день цей збігся і з часом проведення «дитячої» конференції в Женеві.
В Україні свято відзначається з радянських часів.
Діти, вітаю вас зі святом. Будьте щасливі й здорові.
Казка про Пшеничку
Усі ми знаємо казки про Попелюшку й Червону Шапочку. Але одного разу ми з мамою придумали казку, про яку ніхто ніколи не чув. Це казка про Пшеничку.
Жила на світі одна маленька дівчинка, яку звали Пшеничка. Її звали саме так, тому що в неї було довге волосся кольору стиглої пшениці. Коли дув ласкавий вітерець, волосся дівчинки розвівалося, немов золоті колоски в полі.
Дівчинка була дуже гарною й роботящою. Довге волосся Пшенички доходило їй до пояса, але це ніколи не заважало їй працювати. Як у пшеничний колосок заплітала вона волосся у товсту золоту косу.
Коли діти виходили на вулицю й кликали Пшеничку приєднатися до них, вона завжди відповідала: «Вітер у полі колосся гладить, і Пшеничка вийде погратися».
У Пшенички було багато друзів. Усі любили її, крім Міланки. Вона заздрила Пшеничці, тому що її власна коса була тонкою, погано розчісувалася й не виблискувала так на сонечку.
Пшеничка помічала це, але була такою доброю дитиною, що ніколи не насміхалася й веселилася зі своїми друзями. Але коли вона підросла, стала гордовитою дівчинкою. Усе частіше вона заглядала в дзеркало й говорила: «Ні в кого немає такого гарного пшеничного волосся, як у мене. Отже, я найгарніша, не як Міланка».
Одного осіннього ранку Пшеничка прокинулася від того, що на вулиці йшов дощ. Води ставало усе більше й більше. Її волосся ставало усе темнішим і темнішим. Воно усе більше нагадувало волосся Міланки. Коли вона подивилася на себе в дзеркало, то злякалася й побігла до мами.
– Мамо, подивися, що сталося з моїм волоссям! Більше я не буду найгарнішою!
Мама відповіла їй:
– Пшеничко, не плач. Господь нагородив тебе такою гарною косою, і це було дивом. Але зараз ти стала звичайною дівчинкою, як Міланка. Вона образилася на тебе. Слід вибачитися перед нею.
Пшеничка довго не могла наважитися попросити вибачення у Міланки. Через деякий час все-таки пішла до неї.
– Міланко, ти дуже гарна й добра дівчинка. Подивися, навіть волосся наше стало однаковим. Давай гратися разом. Волосся – це не найголовніша краса. Я зрозуміла, що ми повинні стати подружками. І ніколи не гніватися одна на одну.
Міланка обійняла Пшеничку, й вони разом пішли до дітей.
З того часу вони стали найкращими подругами, і коли зістарилися, розповідали своїм онукам не лише казки про Попелюшку й Червону Шапочку, але й про Пшеничку.
Тетяна і Маріанна Гюмюшлю
Медуза не вкусить… АЛЕ!
Сьогодні у постійній рубриці відповімо на запитання нашої читачки Танечки Гюмюшлю.
Отже, Таня запитувала, чи боляче кусаються медузи?
«Сонечко» відповідає.
Медузи взагалі не кусаються. У них немає зубів. Але! По краях тіла медузи розташовуються щупальця із клітинами, які містять капсули отрути, що викликає опіки. Медузи підчікують рибок та інших дрібних морських мешканців. Малюсінькі гачки паралізують, тобто роблять нерухливою здобич. І тоді медуза її з’їдає.
Отрута медуз буває небезпечною для людини. Але ті медузи, які можуть дуже нашкодити, живуть у далекому від нас морі, біля материка під назвою Австралія. У Чорному ж морі, де вже купалася Танечка, і скоро буде купатися багато її однолітків, водиться медуза корнерот. Вона може обпалити шкіру, немов окропом. Але сама вона не нападає на людину. Якщо її не чіпати, то вона нічого вам не зробить. Тож, якщо помітите в морі цю медузу, просто відпливіть від неї й спокійно хлюпайтеся далі.
Ще у водах нашого моря можна зустріти медузу аурелію. Вона не здатна обпалити шкіру, але якщо потрапить на краєчки губів або на очі, то буде дуже боляче. Тому в жодному разі не кидайтеся медузами один в одного. І якщо доторкнулися до медузи, навіть неживої, обов’язково добре помийте руки і не тріть очі.
Звернемо увагу й на запитання про водорості. Це дуже цікаві організми. В усьому світі налічується понад тридцять тисяч видів цих водяних рослин. Вони найпрадавніші водні мешканці. Вважається, що водорості існують на Землі вже понад три з половиною мільярди років, уявляєте?!
Водорості, безсумнівно, дуже корисні морю. Вони насичують його органічними, тобто корисними речовинами. Треба сказати, що корисні вони не лише морю. Людина навчилася використовувати їх у багатьох сферах.
Наприклад, у Китаї, Камбоджі, В’єтнамі, Кореї, Таїланді, Шотландії та багатьох інших країнах водорості часто вживають в їжу.
Ще водяні рослини дуже знадобилися в медицині. Їх використовують при виготовленні перев’язувальних матеріалів, стоматологічних форм і навіть пігулок для схуднення. І можливо, у вашій зубній пасті, любі діти, в маминій косметиці чи кремі є витяжки з корисних морських водоростей.
А фермери, уявіть собі, використовують їх як добрива. Адже водорості дуже багаті на усілякі корисні речовини.
Робимо висновок, діти: поводимося обережно з медузами й розповідаємо друзям і знайомим про корисні властивості водоростей.
Паперовому кораблику – велике плавання
Раз уже ми сьогодні так багато говоримо про море, його мешканців та властивості, пропоную вам, шановні майстрята, виготовити кораблик із паперу. Якщо ви запитаєте у своїх батьків, вони напевне розкажуть вам чимало цікавих історій про те, як у дитинстві будували свої кораблі, розфарбовували їх і пускали на малу або велику воду.
Між іншим, найдавніші зі знайдених археологами обривки аркушів паперу датуються другим століттям до нашої ери. Вважається, що саме в той час його й було винайдено. А в дев’ятнадцятому столітті виробництво паперу було цілком механізовано, що значно здешевило його. Можливо, саме тоді й з’явився кораблик із паперу.
Візьміть кілька аркушів щільного паперу. Можна навіть різнокольорового. Пропонуємо два варіанти: один простий, можна сказати, класичний, і другий – рідкісніша схема побудови теплохода. Обирайте той, який вам більше сподобався, і дерзайте.
Після того, як ви склали все за схемою, можете взяти олівці, фломастери, фарби і прикрасити свій кораблик так, як вам підказує фантазія. Великого плавання вашим кораблям, діти.
Медуза не вкусить… АЛЕ!
Сьогодні у постійній рубриці відповімо на запитання нашої читачки Танечки Гюмюшлю.
Отже, Таня запитувала, чи боляче кусаються медузи?
«Сонечко» відповідає.
Медузи взагалі не кусаються. У них немає зубів. Але! По краях тіла медузи розташовуються щупальця із клітинами, які містять капсули отрути, що викликає опіки. Медузи підчікують рибок та інших дрібних морських мешканців. Малюсінькі гачки паралізують, тобто роблять нерухливою здобич. І тоді медуза її з’їдає.
Отрута медуз буває небезпечною для людини. Але ті медузи, які можуть дуже нашкодити, живуть у далекому від нас морі, біля материка під назвою Австралія. У Чорному ж морі, де вже купалася Танечка, і скоро буде купатися багато її однолітків, водиться медуза корнерот. Вона може обпалити шкіру, немов окропом. Але сама вона не нападає на людину. Якщо її не чіпати, то вона нічого вам не зробить. Тож, якщо помітите в морі цю медузу, просто відпливіть від неї й спокійно хлюпайтеся далі.
Ще у водах нашого моря можна зустріти медузу аурелію. Вона не здатна обпалити шкіру, але якщо потрапить на краєчки губів або на очі, то буде дуже боляче. Тому в жодному разі не кидайтеся медузами один в одного. І якщо доторкнулися до медузи, навіть неживої, обов’язково добре помийте руки і не тріть очі.
Звернемо увагу й на запитання про водорості. Це дуже цікаві організми. В усьому світі налічується понад тридцять тисяч видів цих водяних рослин. Вони найпрадавніші водні мешканці. Вважається, що водорості існують на Землі вже понад три з половиною мільярди років, уявляєте?!
Водорості, безсумнівно, дуже корисні морю. Вони насичують його органічними, тобто корисними речовинами. Треба сказати, що корисні вони не лише морю. Людина навчилася використовувати їх у багатьох сферах.
Наприклад, у Китаї, Камбоджі, В’єтнамі, Кореї, Таїланді, Шотландії та багатьох інших країнах водорості часто вживають в їжу.
Ще водяні рослини дуже знадобилися в медицині. Їх використовують при виготовленні перев’язувальних матеріалів, стоматологічних форм і навіть пігулок для схуднення. І можливо, у вашій зубній пасті, любі діти, в маминій косметиці чи кремі є витяжки з корисних морських водоростей.
А фермери, уявіть собі, використовують їх як добрива. Адже водорості дуже багаті на усілякі корисні речовини.
Робимо висновок, діти: поводимося обережно з медузами й розповідаємо друзям і знайомим про корисні властивості водоростей.
***
Ну-ка, кто из вас ответит:
Не огонь, а больно жжет,
Не фонарь, а ярко светит,
И не пекарь, а печет?
На зеленой хрупкой ножке
Вырос шарик у дорожки.
Ветерочек прошуршал
И развеял этот шар.
Теплый, длинный-длинный день,
В полдень – крохотная тень, зацветает в поле колос,
Подает кузнечик голос, дозревает земляника,
Что за месяц, подскажи-ка?
Направо вода и налево вода,
Плывут здесь суда и туда, и сюда.
Но если захочешь напиться, дружок,
Соленым окажется каждый глоток.
