Зі столиці все бачилося інакше…
– Моя мета – розібратися, що з економікою, дорогами та які проблеми у людей, – сказав Ігор Петрович. – Для мене все це – нове. Перебуваючи в Києві, людина стає відірваною від життя: коли ти виходиш на вулицю й бачиш заасфальтовані дороги, спокійні, вдоволені обличчя людей із зарплатою вище середньої по країні, здається, що в принципі все не так погано. Але потрапивши в крісло губернатора, я став розуміти, що таке повна централізація влади, яка існує сьогодні. Голова облдержадміністрації може займатися тільки статистикою – враховуючи відсутність можливості у нього, як і в обласної ради, ухвалювати якісь кардинальні, серйозні рішення, які справді можуть вплинути на майбутнє області, на стратегію її розвитку. Маючи на казначейському рахунку області понад півтора мільярда гривень, скористатися ними ми не можемо. Ситуація дуже тяжка. Сьогоднішній діалог організований для того, щоб ми розуміли стан справ в області, знали, які потреби, проблеми у людей. Для їх розв’язання ми будемо шукати гроші не тільки в державних засіках, почнемо розмовляти з бізнесом, з інвесторами. Зважаючи на те, що Україна підписала асоціацію з Євросоюзом, будемо намагатися одержати європейські гроші, гранти.
Завдання – повернути вантажопотоки
Знайомство з Ренійським портом губернатор розпочав із поромного комплексу для суден типу «ро-ро». Інтерес І. Палиці до цього об’єкта не випадковий. Не дуже давно, в середині 1990-х, поромна лінія Рені – Русе (Болгарія) була успішним транспортним проектом на нижньому Дунаї. Послугами поромного комплексу користувалися переважно болгарські хури, які таким чином значно скорочували собі маршрут, оминаючи значний відтинок його сухопутної частини. Але потім, як це часто буває в нашій країні, почалися всілякі збори та побори. У підсумку ця логістична схема стала невигідною для транзитного великовантажного автотранспорту, і хури перестали користуватися послугами порту Рені. Сьогодні комплекс практично не діє.
Чи можна повернути його до життя? Відповідаючи на це запитання, фахівці заявили, що порт може відновити поромні перевезення по Дунаю в будь-який момент. Залишилося вирішити «дрібничку» – знайти відповідний вантажопотік…
У порядку репліки голова ОДА відзначив, що подібні проблеми в Україні часто пов’язані не так із дефіцитом вантажів, як із логістикою. І навів такий приклад: сьогодні контейнери з Туреччини йдуть кружним шляхом – через західноукраїнський кордон, а все тому, що там митниця працює краще та швидше.
Зацікавило губернатора й таке питання, як перспективи поновлення в Україні спеціальних (вільних) економічних зон, зокрема в портах. Що можуть дати СЕЗ у плані збільшення портового вантажообігу? Дане питання тим більш актуальне, що, як нагадав С. Гриневецький, у Верховній Раді вже зареєстровано законопроект, який допускає повернення пільг, раніше відібраних державою у СЕЗ «Рені» та «Порто-Франко» (Одеса).
Директор ДП «РМТП» Андрій Фіщенко коротенько поінформував голову ОДА про ті суб’єкти СЕЗ, які діють у порту сьогодні, а також про нові інвестиційні проекти. «Найдозріліший» з них – будівництво зернового терміналу молдавської компанії «Rusagro-Prim». Незважаючи на те, що Молдова розбудовує власний порт Джурджулешти, який також має потужності для перевалювання зерна, фірма готова перевантажувати через Рені до 500 тис. тонн зернових на рік. Навіть зараз, коли цей проект іще перебуває в стадії підготовки, Ренійський порт переробляє в середньому 40 тис. тонн молдавського зерна на місяць. «Молдавани побачили в нас партнерів», – відзначив А. Фіщенко.
Ще один новий перспективний вантажопотік, згаданий директором порту, – перевалювання експортних українських висівок на Туреччину, Ізраїль та Італію. Вантажовласник готовий для подальшої роботи побудувати відповідний комплекс, повна потужність якого дозволить перевантажувати 10 тис. тонн на місяць, а для ДП «РМТП» це додатково 3 млн грн доходів на рік.
І все-таки не так усе просто в Ренійському порту: попри начебто оптимістичну динаміку вантажообігу, утримати досягнуті позиції не вдається. Якщо 2013 року всі господарюючі суб’єкти, які діють на території порту, переробили загалом 2 млн 794 тис. тонн, і в цьому обсязі частка ДП «РМТП» склала 1 млн 335 тисяч, то нині порт зможе переробити не більше 750 тис. тонн. Справа в тому, що ще у вересні минулого року були скасовані знижки на транзитні вантажі, і багато які вантажовласники пішли геть із Рені…
Підбиваючи підсумок наради, губернатор чітко окреслив принципи подальшої роботи:
– Треба міняти підхід: крім самих портовиків, ніхто нічого не зробить – вони мають пропонувати ідеї й наполягати на їх реалізації. А завдання – моє та народних депутатів України – допомагати цьому. Але «мотором» має бути керівництво порту та міста Рені.
Щоб шлях до Європи став коротшим
Проїхавши по Рені, І. Палиця побачив застарілі проблеми міста на Дунаї. Це відсутність об’їзної дороги для руху великовантажного транзитного транспорту, що їде до міжнародного пункту пропуску Джурджулешти по вузьких вулицях (через що будинки тріщать по швах). Це насосна станція, що подає жителям воду. Розташована в найнижчій точці міста, вона після злив опиняється затопленою. Це поліклініка, що будується вже понад 20 років. І, звичайно, дороги…
Проте, щоб розв’язувати численні соціальні проблеми, треба піднімати економіку. Тому губернатор особливу увагу приділив проекту будівництва дунайської поромної переправи Орлівка – Ісакча. Про перебіг реалізації проекту розповів депутат облради, представник інвестора Юрій Димчогло.
Головна перевага майбутньої переправи – оптимізація автомобільного потоку з України, Росії та інших країн на Балкани й до Туреччини. За словами Ю. Димчогло, лише торік через південну Молдову на цьому напрямку пройшло 176 тисяч одиниць вантажного й пасажирського автотранспорту. Такий значний транзит приніс сусідній республіці близько 20 млн доларів. Поромна переправа Орлівка – Ісакча дозволить автомобілістам виключити зі свого маршруту перехід через Молдову. Оскільки ширина Дунаю в цьому місці не перевищує кілометра, тут з інтервалом 15 хвилин будуть ходити два пороми, кожен із яких здатний взяти на борт до 4 вантажних і понад 30 легкових автомобілів. Така інтенсивність – головний плюс лінії порівняно з конкуруючим проектом Ізмаїл – Тулча (у другому випадку час руху порома – 2,5 години).
Як повідомив депутат облради, робочий проект поромного комплексу близький до завершення. Наступний етап – постанова Кабміну України про надання прикордонному пункту пропуску через Орлівку міжнародного статусу. Єдиною перешкодою на шляху здійснення проекту залишається тривала процедура передання в оренду землі під будівництво.
– Щойно питання з землею буде вирішене, ми почнемо роботи буквально за тиждень і завершимо їх протягом півроку, – відзначив Ю. Димчогло.
Коментуючи для преси враження від візиту до Рені, губернатор Одещини сказав:
– Я переконаний, що майбутнє України – в реалізації економічного потенціалу країни. Ми мусимо зробити все, щоб повернути загублені можливості та створити нові передумови для розвитку. Україна має стати європейським лідером не за експортом робочої сили, як це є зараз, а за створенням нових робочих місць.
Частина, яка має стати зразковою
Першим об’єктом, який побачив І. Палиця в Болграді, стали зруйновані містечка колишньої дивізії, колись чисельністю до 7 тисяч чоловік. Сьогодні тут частину території впорядкували й займають прикордонна служба та в/ч 2613, про яку розповів т.в.о командира майор Леонід Уров.
– Я дуже засмучений тим, що побачив, – сказав Ігор Петрович. – Але водночас пишаюся хлопцями, які впорядковують те, що руйнувалося роками. Вони самотужки намагаються підняти цю частину. Ми створимо комісію, до якої ввійдуть фахівці ОДА, і зробимо все можливе, щоб ця частина стала зразковою. Залучимо будівельні організації, я впевнений, що підтримає й бізнес. Інакше зарадити справі ми не зможемо. Ми бачимо, що діється на сході України і, нарешті, починаємо розуміти: ми мусимо боротися за свою країну, дбати про людей, які її захищають, адже замість нас цього ніхто не зробить.
Перша продукція – в мережі супермаркетів
У Болграді губернатор побував на відновлюваному з руїн сирзаводі, де вже створено 30 робочих місць. За словами заступника директора підприємства Віктора Кацарського, ставку зроблено на переробку козячого молока. Проектна потужність – 20 тонн молока на рік, і це тільки на сири. У перспективі планується й пастеризація цілющого козячого молока. Сировинна база є: за словами В. Кацарського, сьогодні у Болградському районі виробляється щодня 10 тонн козячого, овечого та коров’ячого молока. Зараз сирзавод переробляє по 500 літрів на добу й уже постачає перші зразки бессарабських сирів до мережі супермаркетів.
Від Конституції – до клубу дозвілля
Ознайомившись із перебігом відбудовних робіт у Спасо-Преображенському соборі, голова облдержадміністрації провів розширену нараду за участю представників органів державної влади, місцевого самоврядування, державних служб і відомств, підприємств, громадськості.
– Сьогодні немає людини, яку не турбує те, що діється у східних областях України. Ми бачимо, що мільярди, які вкладалися у східний регіон, уже нічого не варті, – сказав І. Палиця. – Коли точиться війна, не відіграє ролі, у кого яка квартира, машина, хто в що одягнений… Але зараз у нас є унікальний шанс почати будувати нашу країну по-новому.
Зокрема для цього будівництва й необхідні виправлення до Основного Закону України. У процесі їх підготовки бере найбезпосереднішу участь депутат Сергій Гриневецький, який і доповів жителям Бессарабії про роботу Конституційної комісії. Губернатор попросив громадськість активно долучитися до розробки нової Конституції, давати свої пропозиції.
Особливе занепокоєння викликає у людей майбутня адміністративна реформа, про що дуже емоційно говорив народний депутат України Антон Кіссе. Він нагадав, що Українське Придунав’я – край із компактним проживанням представників різних національностей. Тут розташовані великі молдавські, болгарські, гагаузькі й інші села. Етнічні спільноти формувалися століттями. Складалися традиції вживання різних мов. Реформа обов’язково повинна враховувати ці чинники.
У плині спілкування губернатор закликав громадськість Ренійського та Болградського районів акуратно поводитися зі словами «федералізація» і «автономія», не нагнітати напругу:
– Сьогодні ми маємо реальний шанс виробити нові правила гри та стати сильними, – сказав Ігор Петрович. – Децентралізація дасть можливість економічного розвитку регіонів. Податки, які платять тут підприємства, мають передусім іти на потреби регіону та людей.
Губернатор поділився своїм баченням вирішення питань щодо регулювання цін на товари першої потреби, боротьби з корупцією, врегулювання ситуації на сході країни.
А. Кіссе висловив думку більшості учасників громадського форуму: в цій надзвичайно складній ситуації не можна розпорошувати сили та можливості, необхідно виробити комплексну програму розвитку Українського Придунав’я, і її варіанти народними депутатами України від Одещини вже напрацьовано.
У плині живого діалогу жителі Болградського району порушували проблеми зростання цін на енергоносії, що призвело до збільшення вартості багатьох товарів, відсутності питної води в низці сіл, автотранспортних перевезень пільгової категорії населення. Ветерани цікавилися, як відзначатиметься 70-річчя визволення краю від німецько-фашистських загарбників, а голова місцевого клубу дозвілля «Кому за…» поскаржився на те, що літні люди, збираючись у своєму колі, страждають через брак кондиціонера. Се ля ві…
Про що автобус говорив?
Властиво, після першого живого спілкування з губернатором його учасники, роз’їжджаючись по домівках, активно ділилися своїми враженнями.
Володимир Петрович, історик:
– Отакої: двадцять із гаком років незалежності – і тепер усе з нуля?!. А життя ж наше минає…
Альона, соціальна працівниця:
– На жаль, не встигли поговорити про соціальну сферу – про охорону здоров’я, освіту, допомогу, якої чекають діти-інваліди.
Марія Петрівна, ветеранка педагогічної праці:
– От сьогодні говорили, що треба боротися з корупцією чиновників. Але ж корупція у нас на кожному кроці! Нещодавно дочка мене клала на операцію. В Одесі сказали: хірургові треба дати 15 тисяч гривень, анестезіологові 5 тисяч перед тим і стільки ж після – інакше вони просто не вийдуть на операцію. А щоб влаштувати дитину до пристойної школи?! Перший внесок – тисяча гривень, потім щомісяця – по 180 гривень, і це – крім «внесків» на меблі, охорону і багато чого ще.
Віктор, молодий фахівець:
– Мій товариш зі своєю дівчиною наприкінці минулого року їздив заробляти на Майдан. За день їм платили по 250 гривень, за ніч – 300. Щоправда, вони більше по музеях ходили, столицю хотіли подивитися. А що маємо сьогодні? Мені жаль Україну. Подивіться на Білорусь: міцне сільське господарство, розвинена вітчизняна промисловість, стабільні доходи у людей. А у нас що? Мій оклад – 1460 гривень, житла немає. Спасибі, колишні однокурсники підкидають креслення, і я трішки підробляю цим. Але ладен якийсь час терпіти – аби були перспективи. Поки що їх не бачу.
Оптимістичних настроїв, щиро скажемо, в автобусі не було…
