В Одеському зоопарку прийняла перший цього літа душ слониха Венді.
Відкриття купального сезону збіглося з передоднем народного свята Івана Купала. Ритуал обмивання відбувався привселюдно. Алеї Одеського зоопарку строкатіли дітлахами. Глядачі зібралися біля вольєра, де прогулювалася винуватиця урочистості. Опівдні відкрили «кран керхера».
– Це пристрій, що дає сильний струмінь, і бак, що вміщає півтонни води, дирекція придбала спеціально для Венді. Вона прийматиме душ щодня, поки спека, – говорить завідувачка сектору хижих тварин, слонів і мавп Вікторія Нагорна, яка поливає водою плеканку.
Слониха гралася, із задоволенням підставляла боки, хапала струмінь хоботом. Та ледве процедура скінчилася, знову обсипала себе пилом і піском.
– Це не тільки захист від променів, але й гігієнічна дія, – пояснює завідувачка наукового відділу Марія Куликова. – Таким чином слониха виганяє комах, які можуть засісти у складках шкіри.
Ця звичка така сильна, що коли Венді випустили навесні до відкритого вольєра, а пилу ще не було, вона обтерлася об свіжопобілені стіни слоновника. І по зоопарку цілий день ходив «рожевий слон».
Посипати одне одному спини, набравши повен хобот землі, – це у слонів прояв прихильності до одноплемінника за стадом. Як тварини грайливі та схильні до товаришування, вони цю особливість переносять і на людей, які про них дбають. І буває, що працівник, якому Венді симпатизує, таким чином зазнає її вдячності.
Деяке хвилювання відвідувачів викликала поведінка слонихи у зв’язку з тим, що цього дня в зоопарку готувалася нічна екскурсія. О 22.00 на стилізованому сільському дворику були відтворені обряди, що супроводжують святкування Івана Купала. Але Венді не збентежили ані ряжені волхви, мавки та русалки, ані гомін урочистості. Виявляється, слони сплять 3-4 години на добу. Решту часу рухаються на ногах.
Генна пам’ять не дає спати левам і тиграм. Вовкам однаково, коли відпочивати, коли пильнувати. Так само не мають потреби у тривалому сні сусідні з двориком мешканці – так звані сутінкові тварини, яких інстинкт після заходу сонця піднімає на полювання. Або спонукає чатувати, коли полюють інші, більші родичі за фауною. Спокійно поставилися до нічних відвідувачів дикобрази, носухи, копитні.
Венді засмучує інше: вже майже п’ять років як немає слона Таруна, що з нею жив. І її гризе самотність.
Тепер в Україні живуть лише чотири слони. В емоційному стосунку та за середньою тривалістю життя слони приблизно як люди. Овдовілій Венді сьогодні 36 років. Чи можна знайти пару слонисі бальзаківського віку?
– Допомогти може тільки потужний спонсор. В Індії після стрімкого скорочення лісоповалу вивільнилося багато слонів-самців, одного з них Одеському зоопарку могли б навіть подарувати. Але проблема в тому, як привезти його на судні. Це може коштувати не менше
50 тисяч доларів, – говорить М. Куликова.
Де знайти мецената, що любить тварин, – питання відкрите. Попереду ще років із десять, протягом яких слониха може зберегти здатність до народження потомства. А поки що переживання самотності таке гостре, що це може скоротити їй термін життя.
Тому, хто погодився б узяти на себе видатки з доставляння самця-слона з Індії, дирекція була би вдячна. І одесити теж! Бюджет оплатити цю транспортну процедуру явно не зможе. Тим часом практика фінансової підтримки вихованців зоопарку не касується. Будь-хто охочий може оплачувати певний час (наприклад, рік) утримання тварини, яка припала до душі та вміщається в кошти. Не дуже давно дідусь подарував можливість стати покровителем білки своєму онукові. Один ветеран приніс 3000 гривень і віддав на підтримку старої лисички.
– Я розумію, що таке старість і як важливо в похилому віці відчувати чиєсь піклування, – пояснив він свій вчинок.
Таких людей багато. З них уже утворюється клуб друзів зоопарку. Було б ширше їхнє коло…
