Попри те, що кошти, виділювані з державного бюджету на освіту, в Україні за часткою у ВВП порівнянні з показниками європейських країн (близько 7%), їх далеко не досить. За деякими оцінками, дефіцит інвестицій тут сьогодні становить близько 60 – 70%. При цьому розширення фінансування за рахунок позабюджетних джерел, передбачене реформами в освіті, відбувається вкрай повільно.
Одним із таких джерел є ресурси благодійних фондів. Спочатку займаючись переважно питаннями соціального захисту, сьогодні вони за кордоном усе більше інвестують у розвиток знань, навичок і здатностей людей.
Структура сучасних благодійних фондів досить різноманітна. Серед них слід виділити накопичувальні та накопичувально-розподільні. Останні мають недоторканний капітал, який обертається на фінансовому ринку і приносить прибуток. Такі фонди можуть виступати як довгострокові джерела фінансування освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності. Найвідомішим фондом такого типу є Нобелівський.
Фонди можуть бути особисті, корпоративні й такі, що перебувають у розпорядженні місцевих спільнот.
Великомасштабну благодійність вирізняють довгострокові цілі, поставлені самим засновником відповідного фонду. Повернення інвестицій у цьому разі відбувається у формі зростання престижу. Так, завдяки грошам фонду Рокфеллера була створена вся сучасна молекулярна біологія й молекулярна генетика. У післявоєнній Німеччині схожу роль виконав фонд Фольксвагена.
Корпоративна благодійність – це форма діяльності в соціально відповідальному бізнесі. Для цього багато які компанії формують фонди, наповнювані за рахунок прибутку. Для бізнесу за кордоном характерне поєднання корпоративної благодійності з корпоративним маркетингом.
Формою благодійності, що розвивається найдинамічніше, у світі є фонди місцевих спільнот, які вперше з’явилися у США (1914 р.), потім у Канаді. До Європи вони прийшли в 1970-х роках, а найбільшого розквіту досягнули в 1990-ті. Наприкінці 2005 року вже налічувалося 1175 фондів місцевих спільнот у 46 країнах.
Якщо у США більшість пожертвувань надходить у вигляді заповітів від приватних осіб – людей багатих або із середнім достатком, у країнах Європи основними донорами є місцевий бізнес, національні корпорації й держава. У бідніших країнах фонди місцевих спільнот активно залучають невеликі пожертвування від значної кількості людей.
Кожна країна, регіон або спільнота обирають власну модель такої діяльності. Спільне полягає ось у чому: фонди є грантодавчими організаціями, незалежними від впливу інших організацій, держави або окремих донорів; фінансують проекти й ініціативи для виконання соціальних та інших суспільно значущих завдань; управляються колегіальними органами, що враховують увесь спектр інтересів спільноти; беруть участь у мобілізації суспільства та встановленні взаємодії між установами освіти, бізнесом, місцевою владою, виступаючи як каталізатори громадської активності.
Найпоширеніші види діяльності таких фондів – грантовий і тематичний. У першому разі проводяться конкурси грантів на реалізацію проектів. У другому – кошти збираються для виконання окремого завдання.
Говорячи про стипендіальні програми для учнів, студентів, варто відзначити, що вони особливо актуальні для підприємств, що просувають свої проекти в середовищі молоді та здійснюють підготовку кваліфікованої робочої сили для себе.
Такий фонд неможливо створити «зверху» навіть за наявності великих коштів, він може ефективно працювати тільки тоді, коли повністю інтегрується у спільноту. У зв’язку з цим важливими є репутація керівника та формування іміджу фонду.
Як показав національний рейтинг, вкладення у благодійні програми в Україні зростають. А у світовому рейтингу 2012 р. Україна посіла 102-ге місце серед 135 країн. Це її найвищий показник за всю історію рейтингу.
У сьогоднішніх українських реаліях, коли держава змушена обмежувати соціальні витрати, формування фондів місцевих спільнот на рівні регіону, міста, іншого населеного пункту є реальним інструментом розвитку людського потенціалу. Для ефективної роботи у цій сфері необхідно підвищувати прозорість діяльності фонду та розвивати соціальне партнерство між її учасниками.

























