Розуміння тієї чи іншої історичної доби частіше досягається увагою до подробиць повсякденного життя або навіть стилю мовлення, ніж вивченням «ключових» дат і подій. У зв’язку з цим видається цікавою інформація про соціально-побутові питання (вживемо сьогоднішній медійний жаргон), що вирішувалися в нашому регіоні в позаминулому столітті.
11 липня виповнилося 140 років, відколи на Безіменній площі поруч із вулицею Ново-Кінною відкрився базар із продажу гуртової худоби та коней. А протягом двох наступних тижнів Одеська міська дума винесла цілу низку необхідних розпоряджень. Наприклад, – облаштувати кам’яний паркан навколо нового цвинтаря на Слобідці-Воронцовці (нині Фонтанська дорога); перевести 50 хлопчиків із Одеського міського сирітського дому до Михайло-Семенівського сирітського дому; виділити ділянки землі: Товариству Одеських залізниць – 1536 квадратних сажнів під будування Пересипської гілки, а Одеському чоловічому духовному училищу – 1295 квадратних сажнів під спорудження кам’яного будинку.
Ближче до кінця липня (за новим стилем) в Акермані (Білгороді-Дністровському) відкрилася повітова училищна рада при Кишинівській та Хотинській єпархії, а княгиня Марія Олександрівна Гагаріна (родом Стурдза) пожертвувала кам’яний будинок на вулиці Хутірській, № 36, в Одесі – під притулок удовам і готель для прочан, що подорожували на святу гору Афон і до Єрусалима.
