Громада приміської Броски ось уже майже чотири роки безуспішно намагається домогтися капітального ремонту ділянки дороги Рені – Ізмаїл – Одеса, що проходить через село. До речі, в Ізмаїльському районі дорога такого рівня одна. Але й вона сповна завдає головного болю, бо, наприклад, ділянка в центрі села – у вкрай жалюгідному стані. І без того злиденне дорожнє покриття безжалісно вбивається великовантажними хурами, що безупинно тут курсують. Це позначається й на стані ближніх будинків – у стінах утворилися тріщини.

Не розмічені пішохідні переходи. Але ж місцева школа розташована безпосередньо поруч. Школярам подеколи доводиться довго чекати, щоб перейти дорогу.

За рахунок сільського бюджету розв’язати цю проблему неможливо. По-перше, у місцевій скарбниці немає таких грошей, а по-друге, з юридичної точки зору це недопустимо – нецільове використання коштів! Тільки й залишається, що звертатися до всіляких інстанцій і до депутатів різного рівня. Сільський голова Світлана Москвич навіть узяла собі за правило щокварталу обновляти кореспонденцію, старанно підшиваючи копії до грубезної теки. Завдяки активності Світлани Олександрівни, яка постійно дзвонить на «гарячу лінію», про існування такого села, як Броска, вже добре знають і в столиці. І що ж дає обрана громадою та сільським головою тактика? Відповіді, звичайно, приходять, але, на жаль, вони більше скидаються на традиційні відписки. А деякі чиновники навіть намагаються присоромити наполегливу керівницю місцевого самоврядування, запитуючи: «Ви вважаєте, що тільки у вашому селі погані дороги?». На що Світлана Москвич незмінно відповідає: «Оскільки громада довірила мені представляти її інтереси, передусім мене цікавлять проблеми мого села».

Наприкінці травня Світлана Олександрівна звернулася до народного депутата Юрія Крука, до округу якого належить і Броска. І ось завдяки його втручанню працівники Ізмаїльської дорожньо-експлуатаційної дільниці таки підлатали на зазначеній ділянці дві великі ями.

– Але хіба це діло? – слушно запитує сільський голова. – Адже це не капітальний і не поточний, а експлуатаційний ремонт. Але навіщо він, якщо з-під тонкого асфальтового покриття раз-по-раз вивалюється щебінь? Я вважаю, що це просто зайва витрата коштів! Але ж це гроші, які податками перераховують і наші жителі. Тому переконливо прошу за своє село: відремонтувати дорогу треба один раз і як належить!

В.о. директора Ізмаїльської ДЕД, головний інженер Сергій Жабін пояснив: поки що зроблено частковий аварійний ремонт. За словами Сергія Миколайовича, те, що з покриття місцями видно щебінь, є допустимою будівельною нормою. Адже у відсіві й мусить бути 30% щебеню.

– Але це тільки нижній шар вирівнювання, – запевняє Сергій Жабін. – Поверх усього на ділянку довжиною 1700 метрів суцільною смугою треба накласти ще шар асфальту. 

І далі все, як завжди, впирається у фінансування. От і виходить, що часи нові, а проблеми старі.