Михайло ІСАКОВСЬКИЙ
Україно моя, Україно!
Пам’яті невідомого лейтенанта,що героїчно загинув у боях за Україну
Час настав, наступила розплата,
І в світанковій димній імлі
Йшли полки, наступали на ката
По великій вкраїнській землі.
Йшли на захід, де сніжна долина,
Земляки, побратими – сім’я…
Україно моя, Україно,
Мати рідна моя!
Все, що думалось, снилося, мріялось,
Все, що видилось через фронти…
Всіх раніш лейтенанту хотілось
На свою Україну дійти.
Вся в цвітінні згадалась калина,
Що чекала свого солов’я…
Україно моя, Україно,
Мати рідна моя!
Скільки б верст у бою не лишалось –
Ми прийдемо на рідний поріг…
Та упав лейтенант, і здавалось,
Що піднятись ніяк він не міг.
Налетіла розлючена міна,
Кров плеснула, немов з ручая…
Україно моя, Україно,
Мати рідна моя!
Спопелили все погаром-димом,
Покромсали тебе чужаки…
– Підведіть же мене, побратими,
Щоб на ноги я встав, земляки!
Я в рядах між своїми долину,
Хай умру, а дійду, як не є…
Україно моя, Україно,
Серце моє!..
Сперечатись було нам несила,
Якщо просить в бою побратим,
В ту годину і смерть відступила
Перед серцем і словом палким.
Він підвівся: - За мною, орлята! –
І солдати пішли, як в броні,
Видно, видно небілені хати,
Україну в огні!
Він дійшов до свого Подніпров’я
Із присягою днів фронтових
І, згубивши всю силу із кров’ю,
Похитнувся, і впав, і затих.
Похилились ми в смутку єдино,
Земляки, побратими – сім’я…
Україно моя, Україно,
Ненько моя!
Переклав з російської Андрій МАЛИШКО
