Напередодні новорічних свят Одеський театр юного глядача запропонував виставу «Загадка Снігової Королеви» (автор сценарію Лев Яковлєв). Сюжет знайомий усім з дитинства, але в театрі вирішили відійти від класичного варіанту…
– Ми подаємо нове прочитання. Завдяки дружбі й любові Снігова Королева зміниться… – інтригує директор театру Євген Бубер.
Вистава за мотивами казки Андерсена розгортається в дуже видовищній формі. На сцені немає нагромадження декорацій, втім такий мінімалізм породив разючу легкість сприйняття картинки. Буквально кілька штрихів, світлових переходів використовуються для того, щоб з лісової тундри вмить перенестися в холодні хороми суворої правительки (режисер-постановник Сергій Кочергін).
Виконавці ролей Кая та Герди – Олексій Кочетов і Злата Скальська – мов змальовані з картинок казкової книжки. У цьому заслуга і акторів, і художника по костюмах Людмили Войновської.
Яскравою, в чомусь навіть із одеським колоритом, вийшли ворона й ворон у виконанні Надії Машукової та Сергія Демченка. Тут варто відзначити й роботу акторів із залою. Ворон Карлуша повсякчас сумнівається, чи варто йому йти за Каркушею назустріч небезпекам. У хвилини розпачу й болісних терзань він звертається до юних глядачів, які, властиво, в один голос відправляють його на подвиг. Він погоджується, але незмінно застерігає: «Коли що… винні будете ви!».
Веселила публіку юна розбійниця (Ольга Саяпіна), у якої теж, як виявилося, – добре серце.
Найменше слів було у мудрого Оленя (артист Михайло Малицький). Але його реплік, рухів чекали і дорослі, й діти, – так зумів він обіграти кожен свій вихід на сцену.
Ну і, звичайно, – сама Снігова Королева! Заслуженій артистці України Євгенії Сєвиріній ця роль безсумнівно вдалася.
По закінченні вистави Євген Бубер вручив акторці Почесну відзнаку голови Одеської облдержадміністрації за значний внесок у розвиток театрального мистецтва.
– Усе добре, чудове, що є в цій казці, буде актуальне завжди. Адже це класика. Усі ви зустрічали людей, у яких у серці – осколок чарівного злого дзеркала. Правда? Таких людей останнім часом стає більше, ніж добрих, – із сумом констатував Є. Бубер. – Я дуже сподіваюся, що діти й батьки, переглянувши цю виставу, зроблять висновки. І якщо хтось має злий осколок у серці, то людина позбудеться його назавжди. Бо ми мусимо бути відповідними до чистоти й віри наших дітей.
