– Був я цими днями на сесії в Кубеї, – розповідає один із депутатів Болградської райради. – Після засідання відкликав директора школи вбік і кажу: знайди ідею, яка може об’єднати жителів вашого села…
– Зараз, Васильовичу, не час глобальних ідей.
– А коли – час?
– Ми зараз перебуваємо у стадії турбулентного зниження…
– А чому перебуваємо? Бо немає ідеї! Жоден вітер не буде попутним, якщо не бачиш мети, до якої йдеш.
– У спільному просторі ми не можемо розвиватися незалежно. 1991 рік не запліднив нічого, крім руйнівних течій. Навіть культурний шар суспільства не видав тих ідей, які б ішли із глибини народної душі.
– Ми навряд чи знайдемо об’єднавчу ідею для всієї країни, але ми можемо знайти ідею для себе.
– Не може бути раю на землі в одному місці – у Болградському районі.
– Але хоч щось поліпшити можемо?
– Можемо. На це й уповаємо.
Офіс Болградского фонду підтримки підприємництва (ФПП) – місце, де постійно збираються неспокійні люди. Представники малого бізнесу діляться своїми думками, командно виробляють нові ідеї – щоб спільними зусиллями їх реалізувати. У районі створена і працює громадська організація «Моноліт», яка стоїть на захисті інтересів малого бізнесу.
Судячи зі звіту начальника відділу економіки Болградської райдержадміністрації Віталія Куруча, підприємницьке співтовариство росте: уже налічується понад 4,4 тисячі підприємців – фізичних і близько 1,1 тисячі – юридичних осіб. Так, як і раніше, більшість із них займаються торгівлею, але останнім часом намітилися й інші тенденції.
Від «маминих пиріжків» – до «зубного туризму»
Один із підприємців Болградского району звернув увагу на те, що багато які родини, особливо на селі, щотижня відправляють своїм студентам сумки із продуктами, і ця процедура супроводжується цілою низкою складнощів. Батьки шукають зручний рейсовий автобус, домовляються з водієм, який через завантаженість транспорту ще може й не взяти сумку. А скільки мучаться студенти, які волочуть посилки з автовокзалу до гуртожитків? І ось заповзятливий власник вантажного мікроавтобуса запропонував свої послуги: доставлю мамині пиріжки аж до порога!
– Останнім часом у нашому районі малий бізнес активніше розвивається у сфері послуг, – відзначає керівник ФПП Сергій Мойсеєнко. – Один із прикладів – відкриття у Болграді низки приватних стоматологічних кабінетів, обладнаних на найсучаснішому рівні. Лікувати зуби до Болграда приїжджають клієнти з Молдови, «заробітчани» з Росії, Італії, Туреччини – тут дешевше, а якість на високому рівні. Сформувався свого роду зубний туризм.
– Малий бізнес швидко знаходить нові напрями роботи, – говорить теоретик Болградського підприємницького співтовариства Сергій Сахаров. – У нас у районі працює на всю потугу франшиза (договори про право користування брендом, бізнес-моделлю), відкрилися представництва «Нової пошти» і «Ін-тайму», що пов’язано з розвитком інтернет-технологій. Гнучкість малого бізнесу свого часу помітили й використовували для швидкого піднесення економіки навіть більшовики – згадаємо неп. Прикро, що в Україні державні мужі – або ж таких просто немає – цим потенціалом нехтують. Із такої країни, як Україна, що розташована в центрі Європи, можна зробити винятково чудесну державу – використовуючи потенціал малого бізнесу.
– Нас пригнічує, що останнім часом згортається будівельний бізнес і продаж будматеріалів – гадаю, причини пояснювати не треба, – продовжує аналізувати ситуацію депутат Болградської райради, підприємець Володимир Алавацький. – Але ж будівництво у бессарабців у крові: якщо один провів ремонт у своєму будинку, то його сусід вивернеться наспід, але зробить іще краще.
Кожна крапля має значення
Підприємницьке співтовариство чітко бачить потенціал Болградського району, активісти ФПП розробили план його стратегічного розвитку, де одним із напрямів позначено туризм.
– У нас немає фортеці, як у Білгороді-Дністровському, немає Чорного моря, як в Одесі, але є вино й каварма, – говорить С. Сахаров. – Тому кілька років тому народилася ідея проведення винного фестивалю. Так, це ситуативний туризм, але можна навести безліч прикладів його успішної реалізації – бразильський карнавал, винний фестиваль «Божоле-нуво» у Франції, коли, прямо скажемо, просто знайшли спосіб продавати вино, що швидко псується.
Так, треба відзначити, що підприємці разом із керівництвом району, відділом культури на найвищому рівні провели три свята вина й національних закусок. Інформація про «Винфест» вийшла за межі Одеської області, і 2014 року на дегустацію вин до Болграда вже збиралися самоорганізованими групами жителі інших міст. Але, на жаль, ідея фестивалю була використана в політичних цілях. Можливо, з цієї причини, прямо скажемо, він не вдався.
– Але це тільки зміцнює наші наміри провести наступний «Винфест» на такому високому рівні, щоб повернутися до початкової ідеї й домогтися результату, – говорить В. Алавацький. – Ми хочемо бачити у Болграді туристів, які будуть приїжджати по наші товари й незабутні враження від бессарабської гостинності.
Працюючи в напрямі розвитку туризму, підприємницьке співтовариство взялося за реставрацію унікальних джерел у парку імені Пушкіна, розташованому на мальовничому березі озера Ялпуг. Колись ця зелена зона була улюбленим місцем відпочинку городян і гостей Болграда. В останні роки парк занепав, джерельні споруди постаріли, вода стала витікати в землю, підмиваючи береги. Зсув підступив до вікового дуба в три обхвати, який, за легендою, посадив сам Олександр Сергійович Пушкін.
– Разом із проектом розвитку ООН і компанією «Кока-кола» ми розробили проект «Кожна крапля має значення» вартістю 100 тисяч гривень, і, об’єднавшись, розпочали його реалізацію, – розповідає С. Мойсеєнко. – Підрядником виступив болградський підприємець Степан Бодлев, але він не тільки не заробив на цьому проекті, але й вклав особисті кошти, оскільки у плині будівельних робіт довелося додатково зміцнювати берег озера. При реставрації джерел було багато ручної роботи – щоб спрямувати підземні води в рукави труб, треба було прокопати траншеї. Організували суботник, підприємці дружно взялися за лопати. Це якраз був день десятої річниці утворення громадської організації «Моноліт». Таким от чином ми відзначили ювілей. А пізніше був іще один грант на 100 тисяч гривень – із будівництва дренажної системи, адже джерельну воду треба відвести в озеро. У результаті проведеної роботи частину рекреаційної зони відновлено.
Проект «Кожна крапля має значення» – далеко не єдиний внесок малого бізнесу в благоустрій рідного міста. За останні роки кардинально змінився центральний проспект міста: за рахунок коштів підприємців він вистелений тротуарною плиткою, освітлений, обладнаний лавами, урнами, озеленений. Тут з’явився фонтан, прикрашений скульптурами, розмістилися літні кафе. Центр міста набув зовсім іншого вигляду.
– Підприємці постійно займаються благодійністю, але це не афішується, – говорить В. Алавацький. – Кожен одержує листи із проханнями посприяти в організації спортивних і культурних свят, допомогти ветеранам, інвалідам, школам, дитячим садкам і так далі. Якщо підсумувати всю цю допомогу, цифра буде вражаючою. Але не можна давити на малий бізнес. Буває, підприємець тільки стає на ноги, ще сам увесь у кредитах, а на нього починають натискати: покажи благодійність. І ця ситуація пригнічує.
– По конкретний приклад далеко ходити не треба: міськрада довела до нашого відома, що ФПП повинен сповна й на конкурсній основі платити за оренду приміщення під свій офіс – і це після всієї тієї роботи, яку зробило підприємницьке співтовариство для міста, – обурений С. Сахаров. – Але, гадаю, ми зарадимо цій ситуації. Наше гасло: боротися, шукати, знайти, не здаватися!
…Щоб не пропасти поодинці
У багатьох районах Одещини створено фонди підтримки підприємництва, але методи роботи Болградського – особливі.
– Ми прихильники командної роботи, – говорить С. Сахаров. – Пріоритети віддаються технології підтримки підприємництва – щоб вогонь у каміні не згас.
– Один із вдалих прикладів підтримки малого бізнесу – відкриття перукарні в селі Городньому, – веде далі С. Мойсеєнко. – Для її обладнання підприємцеві довелося взяти кредит, і ФПП, маючи деяку суму, взявся погашати відсотки. Справа успішно стала на ноги, зараз навіть деякі жителі Болграда напередодні урочистостей їдуть робити зачіски до Городнього, за тридцять кілометрів.
– Якби програма підтримки підприємництва була розширена, ми могли б щорічно підтримувати по чотири-п’ять таких проектів, – говорить С. Сахаров. – І в бюджет віддалося б сторицею.
Часом спересердя хтось та й скаже: гаразд, не треба допомагати – тільки не заважайте працювати. Не таємниця, що підприємцям нерідко доводиться захищатися від сваволі численних контролюючих служб.
– Немає нічого кращого, ніж колективний захист, – говорить
В. Алавацький. – Саме тому свого часу ми створили громадську організацію «Моноліт». Можна згадати 2007 рік, коли в Болграді вибухнув гучний скандал: до міста наскочила комісія із захисту прав споживачів і перед кожним магазином просто на коліні виписували штрафи. Підприємці звернулися до ФПП і «Моноліту», і Сергій Олексійович Сахаров оперативно розробив текст звернення до структур влади. А підприємці, щоб їх почули, провели акцію протесту: на добу закрилися близько сімдесяти торговельних точок, цього дня продавалися тільки хліб і молоко. Представники малого бізнесу тоді переконалися, що організоване співтовариство може домогтися свого колективного захисту. А через деякий час ми провели в Болграді міжрайонну конференцію. Представники малого бізнесу південних районів Одещини із трибуни озвучили свої проблеми. За результатами роботи форуму підприємців була складена резолюція, у якій чітко, по пунктах були викладені всі проблеми бізнесу й конкретні пропозиції щодо поліпшення ситуації.
– Найзначніша частина претензій була висловлена на адресу екологічних служб, де застрягали багато які документи, – веде далі С. Сахаров. – Поки після нашої резолюції їх перевіряли контролюючі органи, блокаду було знято, і багато які підприємці, скориставшись ситуацією, оперативно оформили документи, що лежали роками. Але наша ахіллесова п’ята в тому, що сил вистачає тільки на разові акції – фестивалі, конференції, проекти. Налагодити постійно чинний механізм нам не вдається. Поки що не вдається.
– Попереду – вибори до місцевих органів влади, і ми не можемо залишитися осторонь від цього процесу, – веде далі В. Алавацький. – Підприємницьке співтовариство має бути репрезентоване в депутатських корпусах, для того щоб мати можливість із властивою бізнесменам активністю впливати на стан справ у районі, у місті й селах. У нас уже є досвід парламентської роботи, хоча й не зовсім вдалий. Депутати-підприємці так і не змогли об’єднатися для розв’язання наявних проблем. Нас «перемолотили» партійні технології. Але негативний досвід – це теж досвід. Ми бачимо: кожен підприємець має бажання зробити свій внесок у розвиток краю, де живе й працює. Кожен хоче бачити результати, а також те, що його колеги діють у цьому ж напрямі. А це значить, що треба продовжити життя й «Моноліту», і ФПП.
– Найголовніша проблема в тому, що ми не можемо знайти ідею, яка виразила б інтереси всіх, – повертається до початку розмови С. Сахаров. – Вона витає в повітрі, але немає більш-менш дозрілого громадянського суспільства. Але це не значить, що його не треба створювати!..
